Читати книгу - "Ну чисто янгол!"

наслідки втечі для нас будуть такі самі, — перейнялася загальним сумом «неуклюжа». — Ні в рідний дім не прийти, ні вулицею спокійно погуляти… Станемо тепер пустельниками, ізгоями…

— А Принц не те що одружитися, навіть і вітатися з кимось із нас не матиме права…

— І де б ми не сховалися, обставини все одно наздоженуть і покарають напевно…

— І…

— Стоп! — я не витримала цього потоку песимізму. — Якщо втікати так погано, навіщо ж ми тоді втікаємо? Ще тільки й бракувало, щоб я все життя докоряла собі за ваші зламані долі. Самі ми не знаємо, що робити. Тоді давайте спробуємо з кимось порадитися…

— Є тільки одна архімудра та добросердна істота в нашому світі, яка не зважає на волю обставин… — замислено почала одна з тітоньок. — Ти, Віро, земна людина. Тобі з Ним і говорити…

Щось підозріле було в тому, як вона це сказала, але відразу я не звернула уваги.

— Гаразд: кажете поговорити, то кажіть, із ким говорити — поговорю! — я трохи заплуталася, але погодилась. — Що, знову в кабінет до Дракона перебиратися?

— Навіщо ж? — урочистим шепотом за всіх відповіла Царівна. — Ти — людина. Розкрий серце й говори з Богом.

— Агов? Чого ви так серйозно на мене дивитеся? — мені стало якось незатишно. Навіть Ведмедик не вправлялася зараз у своїй звичайній горе-дотепності, а дивилася серйозно й дуже уважно.

— З ким, з ким — з Богом! Пояснили ж! — напружено буркнула Баба Яга.

— А… — тільки й змогла вимовити я у відповідь. — А як?

Утім, зрозуміло. З ким ще може порадитися доведена до розпачу людина? До кого ще звернутися? Мізками я все це розуміла, але у відчуттях і близько не було уявлення про те, як це робиться.

— Відійдіть подалі! — попросила я за мить майже благально. Сказати по правді, я не знала жодної молитви. Якщо й зверталася колись подумки до Бога, то робила це досить екзотично. Ну, щось таке: «Добридень, Боже, як там твої справи? Не дуже відволікаю? Не знаєш часом, як цю задачу розв’язати?» Бог найчастіше не знав і радив моїй підсвідомості зазирнути в підручник. Порада ця, звичайно, виявлялася правильною, але ніяких гарантій того, що я дійсно спілкувалася із Всевишнім, не давала. І ось тепер мені належало…

— Добридень, Господи, якщо ти мене зараз чуєш, подай який-небудь знак, будь ласка. Ми тут усі опинилися в досить скрутній ситуації. Нерозумно, звичайно, відволікати тебе через такі дрібниці, як наші життя, але… — безтямно витріщаючись у склепіння над головою, я навіщось прошепотіла собі під ніс отаку маячню. А потім ще додала для більшої надійності: — Амінь!

Зрозуміло, ніхто мені не відповів. Я не здивувалася й не засмутилася, але тут пролунало:

— Дивіться, дивіться, напис! Можу заприсягтися, хвилину тому його тут не було! — заголосили мої супутники.

«Ім’я Віра спроста не дається. / У цьому імені — сила століть. / Світ не простий, але тобі піддається… / Якщо можеш, читай поміж слів…»

Якщо відверто, я навіть трішки розлютилася. Про те, що люди з реального світу можуть творити у світі фантазій усе, чого захочуть, я вже чула. І уяву напружувала щосили, та тільки користі з цього не було жодної!

— Виходить, буде! Цей порадник марно не порадить! — підбадьорливо ляснула мене по плечі Ведмедик.

— Вір у себе, Віро! — слізно попросила Царівна.

Здається, свої попередні думки я навіщось вимовляла вголос.

«Пошукай у засіках обставин те, чим можна картини змінити. Забагато взято зобов’язань тими, хто повинен тебе зрозуміти», — цей напис з’явився на протилежній стіні.

— Чудово! Справа набирає неабияких обертів. Мені радять зазирнути в книжку, — я ще намагалася пожартувати. — Агов, знавці цього світу, що може означати вислів «Засіки Обставин»?

— Як це що?! Звід Законів, ква-записаний за Обставинами їхніми ква-вірними служителями, — не замислюючись, відповіла жаба. А решта закивали.

Жарт виявився «в тему». За мить один із Дядьків уже перегортав переді мною Звід Законів Обставин, який у цьому світі зберігався в кишені кожної гідної поваги істоти. Решта моїх супутників тим часом захоплено спілкувалися зі стіною.

— Ті, хто повинен її зрозуміти, — це організатори конкурсу? — запитували вони. — Ну, тобто Король, Принц і все журі, так?

— Скажіть, а Обставини не розгніваються за те, що ми намагаємося уникнути їхньої волі, не хочемо бути з’їденими?

«Обставини — сукупність умов, у яких будь-що відбувається. Тлумачний словник», — стіна вирішила взятися до просвітницької діяльності.

— Тобто?! — ошелешено перезирнулися мої супутники. — Ви що, хочете сказати — таких істот взагалі не існує?!

«Найневразливішим, а виходить, і дужим є те, чого нема. Китайська мудрість», — люб’язно повідомила стіна.

— Але звідки ж тоді взялася решта наших зведень законів, усі ці правила й традиції? Адже вони були створені волею Обставин — сутностей, у могутність яких люди вірять найбільше… — Ведмедик була настільки захоплена, що примудрилася вибудувати таку складну словесну конструкцію.

«Випадковий збіг обставин часто здається логічним і приймається дурнями за звід законів. Життєва правда».

— Та ква-я-аак же таке-ква може бути?

— Виходить, ми можемо діяти, не боячись покарань за