Читати книгу - "20 000 льє під водою"

вам доводиться підніматися на поверхню моря, щоб спустити шлюпку на воду?

— Зовсім ні! Шлюпка міститься в спеціальній ніші в кормовій частині палуби «Наутілуса». Це цілком палубне судно, воно має водонепроникну кришку і укріплене у своєму гнізді міцними болтами. Трап веде до вузького люка в палубі «Наутілуса», що сполучається з таким самим люком у дні шлюпки. Через ці отвори я потрапляю в шлюпку. Палубний люк тут же закривається. Я зі свого боку закриваю герметичною кришкою отвір у шлюпці. Потім відгвинчую болти, і шлюпка миттєво спливає на поверхню води. Тоді я відкриваю герметичний люк шлюпки, ставлю щоглу, піднімаю вітрила, беруся за весла, і от я у відкритому морі!

— А як же ви повертаєтеся на борт?

— Я не повертаюся, пане Аронаксе! «Наутілус» піднімається на поверхню океану.

— За вашим наказом?

— За моїм наказом. Шлюпка з’єднана із судном електричним кабелем. Я даю повідомлення — і квит!

— І справді, — сказав я, надивившись на всі ці дива, — нічого не може бути простіше!

Проминувши сходову клітку, ми пройшли повз прочинені двері в невелику каюту, не більше двох метрів завдовжки, у якій Консель і Нед Ленд наминали за обидві щоки чудовий сніданок. Потім відчинилися сусідні двері, і ми заглянули в камбуз довжиною в три метри, розташований між чималими коморами судна.

Електрика виявилася зручніше од усякого газу. Усе готувалося на електриці. Проводи, під’єднанні до апаратури у вигляді платинових пластинок, розжарювали їх дочервона, підтримуючи в плиті температуру, потрібну для готування їжі. На електриці працював і дистиляційний апарат, що постачав судно найчистішою прісною водою. Біля камбуза містилася ванна кімната, комфортабельно обладнана, із кранами для гарячої і холодної води.

Далі знаходився матроський кубрик довжиною п’ять метрів. Але двері були зачинені, і мені не вдалося визначити кількість обслуговуючого персоналу на борту «Наутілуса».

Четверта водонепроникна перегородка відокремлювала кубрик від машинного відділення.

Відчинилися двері, і я опинився у приміщенні, де капітан Немо — першокласний інженер — установив машини, що приводили «Наутілус» у рух.

Машинне відділення, яке займало в довжину метрів двадцять, було яскраво освітлене. Приміщення складалося з двох половин: у першій знаходилися батареї, котрі виробляли електричну енергію, у другій — машини, що обертали гвинт корабля.

Я відразу ж відчув якийсь неприємний запах, що стояв у приміщенні. Капітан Немо помітив це.

— Ви відчуваєте запах газу, — сказав він, — газ виділяється при виробленні натрію. На жаль, доводиться з цим миритися! Утім, ми щоранку грунтовно вентилюємо увесь корабель.

Природно, що я з неабияким інтересом оглядав машинне відділення «Наутілуса».

— Ви бачите, — сказав капітан Немо, — я користуюся елементами Бупзена, а не Румкорфа. Останні не дали б мені такої високої напруги. Батарей Буизеїіа в мене не так багато, але зате вони працюють із великою потужністю. Електрична енергія, вироблена батареями, передається в машинне відділення, пускає в хід електромотори, що через складну систему трансмісій надають обертального руху гребному валу. І незважаючи на те, що гвинт у діаметрі дорівнює шести метрам, швидкість обертання його дорівнює до ста двадцяти обертам за секунду.

— І ви розвиваєте швидкість…

— П’ятдесят миль за годину.

Отут крилася таємниця, і я не наполягав на її роз’ясненні. Як може електрика дати струм такої високої напруги? У чому джерело цієї надпотужної енергії? Чи у високій якості арматури нового зразка, у якій індукується струм? Чи у системі трансмісій невідомої досі конструкції, здатної довести силу напруги до нескінченності? Я не міг цього збагнути.

— Капітане Немо, — сказав я, — результати перед очима, і я не претендую на пояснення. Я не забув іще, як мистецьки маневрував «Наутілус» навколо «Авраама Лінкольна», і мені відома його швидкохідність. Але розвинути швидкість — цього ще недостатньо. Потрібно бачити, куди йдеш! Потрібно мати можливість спрямовувати судно вправо, вліво, нагору, вниз! Яким способом занурюєтеся ви на великі глибини, де тиск досягає ста атмосфер? Яким способом ви піднімаєтеся на поверхню океану? Нарешті, яким способом ви рухаєтеся вперед в обраних вами глибинних шарах? Але, може, нескромно з мого боку задавати подібні питання?

— Анітрохи, пане професоре, — відповідав капітан після деякого вагання. — Адже ви назавжди пов’язані з підводним кораблем. Ходімо в салон. Там у нас справжній робочий кабінет, і там ви довідаєтеся усе, що вам хочеться знати про «Наутілус».

Розділ тринадцятий
ДЕЯКІ ЦИФРИ

Незабаром ми сиділи на дивані в салоні із сигарами в роті. Капітан розіклав переді мною креслення, що були планом «Наутілуса» в повздовжньому і поперечному перетині. Потім він сказав:

— Ось, пане Аронаксе, креслення судна, на якому ви знаходитеся. Судно ставноить собою сильно видовжений циліндр із конічними краями. За своєю формою воно нагадує сигару, а ця форма вважається в Лондоні кращою для подібного виду конструкцій. Довжина циліндра сімдесят метрів; найбільша ширина — вісім метрів. Пропорція судна трохи відступає від узвичаєного для ваших швидкохідних парових суден відношенням ширини до довжини, як одиниця до десяти, але і при даному співвідношенні лобовий опір