Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

процедури по нескладних справах; безперешкодну можливість реалізації процесуальних прав сторонами; розумні строки судового розгляду; можливість оскарження рішень суду; їх реальне виконання тощо;

— матеріальні (економічні): а) розумність судових витрат і створення процесуального механізму відстрочення або часткового чи повного звільнення від оплати судових витрат на користь держави; б) фінансування судової діяльності, що забезпечує її незалежність; в) надання кваліфікованої юридичної допомоги на пільгових умовах вразливим верствам населення.

Стаття 8. Право на повноважний суд

1. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

2. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Правила про підсудність судових справ, про які йдеться у ч. 1 коментованої статті, встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак процесуальним законодавством КПК, ЦПК, ГПК, КУпАП) визначено суд, який вправі і зобов’язаний розглянути управу і вирішити її по суті.

Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується передбачене ст. 7 Загальної декларації прав людини право на розгляд і вирішення її справи компетентним судом. Крім цього, забезпечується функціонування всієї судової системи і гарантується швидкий та повний розгляд справи, здійснення засади рівності всіх громадян перед законом і судом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в тому суді, якому вона підсудна.

Передача справи на розгляд іншому суду допускається у виняткових випадках, коли це необхідно для забезпечення найбільш об’єктивного і повного розгляду справи. Ці випадки визначені у законодавстві (ЦПК, ГПК, КПК), наприклад, коли неможливо замінити відведеного суддю іншим суддею цього суду або забезпечити повторний розгляд справи тим самим судом у іншому складі суддів після скасування судового рішення тощо.

Питання про зміну підсудності справи вирішується судом у відповідності з вимогами процесуального законодавства.

Стаття 9. Рівність перед законом і судом

1. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

У статті, що коментується, відтворюється конституційна засада рівності всіх перед законом і судом (ст. 24, п. 2. ч. 3 ст. 129 Конституції): Вона діє в усіх провадженнях у справах — цивільних, господарських, кримінальних і забезпечує здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Різність учасників судового процесу перед законом означає, що при розгляді цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справ у суді до всіх учасників судового процесу застосовуються однакові норми відповідного законодавства, ніхто з них не має ніяких переваг і не піддається ніяким обмеженням незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Не суперечить положенню про рівність громадян перед законом і судом наявність процесуальних правил про підсудність деяких категорій справ не місцевому загальному суду, якому підсудні всі інші справи, а, наприклад, апеляційним судам. У цих судах справи розглядаються за такими самими правилами, як і в місцевих загальних судах, і розгляд їх в Інших судах ніяких переваг учасникам судового процесу не надає.

Рівність учасників процесу перед судом означає, що всі цивільні, господарські, кримінальні, адміністративні справи вирішуються судами, які належать до судової системи судів загальної юрисдикції. У цих судах застосовуються однакові правила судочинства. Усі учасники судового розгляду (підсудні, потерпілі у кримінальній справі, сторони та треті особи у цивільній чи господарській справі та ін.) наділяються однаковими правами і несуть відповідні обов’язки. Ніхто з них не має ніяких переваг і не піддається ніяким обмеженням, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших ознак.

Рівними перед законом і судом, так само як і громадяни України, є й іноземці, особи без громадянства — за винятками, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції).

Конституцією встановлено виняток із загальних правил про провадження у кримінальних справах відносно притягнення до кримінальної відповідальності, арешту і затримання народних депутатів України, затримання і арешту суддів. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані (ст. 80 Конституції). Судді не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом (ст. 126 Конституції).

Але це передбачено з метою створення не привілеїв, а гарантії для здійснення їх діяльності і захисту від штучного створення перешкод виконанню ними службових обов’язків.

У випадку притягнення народних депутатів України і суддів до кримінальної відповідальності вони наділяються однаковими правами з іншими особами, що притягаються до кримінальної відповідальності, і на них покладаються аналогічні обов’язки. У провадженні цивільних і господарських справ вони також мають відповідні права і несуть відповідні обов’язки.

Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін. Судочинство в Україні провадиться на засадах рівності сторін — учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від походження, соціального, майнового й посадового стану, раси, національності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Сторони рівні в можливості користуватися процесуальними правами, що визначаються лише їх процесуальним статусом: цивільний позивач, цивільний відповідач, підсудний, потерпілий та ін. Ніхто з них не має ніяких переваг і не зазнає ніяких обмежень незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших ознак.

Однак закон, ураховуючи, що громадяни фактично не рівні (оскільки вони можуть