Читати книгу - "Теорія українського кохання, Микола Володимирович Томенко"

синьому небі з берези і дуба. У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть, І являть тобі вони в небі і в морі, У синьому небі, у синьому морі… Тебе вони являть і так і замруть. Дубовий мій костур, вечірня хода, І ти біля мене, і птиці, і стебла, В дорозі і небо над нами із тебе, І море із тебе… дорога тверда.

Там же. — Т. 3. - С. 340.

Ліна Костенко (народилась 1930 р.), поетеса, сценарист. Я ніколи не звикну Я не вмію до тебе звикати. Це за примхи мої ти так гарно мене покарав. І приходять світанки, щоденних турбот адвокати І несуть під пахвою тисячі різних справ. Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І кожного разу — вдруге Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Костенко Л. Вибране. — К., 1989. - С. 312.

Микола Томенко (народився 1937 р.), поет. Сонет кохання Дивуймося постійно красоті і возвеличмо жінку в тому стані, коли вона дружина і кохана — розквітла гілка щемних почуттів, бо все, що нам судилося в житті — одвічному незгасному вулкані, що вибухає полум'ям герані, - вона не лишить нас на півпуті, бо вся вона як є — на видноті у радощах, тривогах, мріях, муках, і сходинки життя її круті. Мов перстень долі, обвивають руки не лінощами пещені, а ті, що сил нам додають після розлуки.

Оріон золотий: Любовна лірика українських радянських поетів. — К., 1986. - С. 298.

Дмитро Кривенко (1960—1994), філософ. Гімн Коханню О, Кохання — пристрасте моя й насолодо… найбільша потребо… найтісніша взаємність… мій найглибший інтим… моя романтика і краса… мої крила… сенс мойого життя… Ти викликаєш найглибший мій потяг… розквіт усіх моїх здібностей… даєш незбагненну радість… надихаєш мене на Велике й Величне — Самопожертву, Творчість, Героїзм… Будиш в мені Гідність і Честь… спрагу до волі… Даруєш могутні сили… енергію життя і дії… Ведеш мене до Розвитку… Досконалості… Ідеалу… Опромінюєш мій погляд… уласкавлюєш мій дотик… Робиш мене творцем нового Життя. Піднімаєш до безсмертя… продовжуєш мій рід. Ведеш до глибин Пізнання й Переживання всього людського Буття. Ти навчаєш мене Терпінню Любові Стражданню Прощенню. Зміцнюєш мою Волю Цілісність Дух. Моє життя з Тобою — ціле море Багатства. Я не відаю з Тобою Самотності Закинутості Непотрібності. То будь же навік моєю Зіркою моєю Мрією моєю Принцесою!!!

Кривенко Д. Принат і принатика. — Харків, І996. - С. 197—198.

Ольга Кобилянська (1863—1942), відома українська письменниця, громадська діячка. Природа

…Вона стояла перед ним, така висока й гибка і була напрочуд гарна!

Йому здавалося, що від блиску сонця пишне її тіло прозирало до нього крізь її легку, ясну одежу. Він бачив