Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
8 сент[ября] 1889
XVII
«Замовкла пісня. Чи ж то їй, свобідній…»
Замовкла пісня. Чи ж то їй, свобідній,
Золотокрилій пташці, тут витати,
В тій западні понурій, непривітній,
Де чоловік потоптаний, проклятий?
Чи ж їй огидний образ той писати,
Як страж встромляє свої лапи мідні
В мою кишеню, чоботи, в послідній
Рубець одежі і послідні шмати?
Тютюн, огонь, папір і олівець,-
Ось чого власть шукає так пильнейко,
Що влізла б аж в нутро тобі, здається.
І мовкне пісня. Так і соловейко
Втікає від гнізда, писклят, яєць,
Коли людська́ рука їх доторкнеться.
16 сент[ября] 1889
XVIII. HAUSORDNUNG 17
Надво́рі, там, за парканом тюремним,
Є конституція, якісь закони;
Для нас вони є тільки міфом темним,
Лиш дзвоном, що не знати, де він дзвонить.
Вся конституція, закон увесь
У нас упрощені, що годі далі:
Один існує кодекс в криміналі,
А кодекс дивний той Hausordnung звесь.
Не писаний се кодекс, а існіє
Лиш в усній і п’ястучній передачі,
З практичних лекцій його в’язень вміє.
Його встанови бистрі, як штафети.
Директор, ключник, стражники добрячі -
Їх знавці, виконавці й інтерпрети.
15 сент[ября] 1889
XIX
«Не вільно в казні тютюну курити…»
Не вільно в казні тютюну курити,
Книжок читати, ні свічок світити,
Не вільно в візитирку говорити,
В вікно глядіти, грішми що платити.
Папір і олівець при собі мати -
Для арештанта се тяжка провина;
Ножа теж казня мати не повинна,
Хліб нігтями й зубами треба рвати.
А ключник, стражник може в кождій хвили
Перетрясти все в казні, обшукати
Вас до сорочки, «мачку засвітити»,
І язиком, як хоче, вас честити,
За кару вас в «густую» казню дати,
Де б вас кумпани обкрадали й били.
15 сент[ября] 1889
XX. КЛЮЧНИКИ І ДОЗОРЦІ
Ні, вас забути був би гріх великий,
Чесні панове ключники й дозорці!
Та й як похвал відмовити вам порції
Там, де над всім царюють ваші крики?
Ви продали себе в кати́ й на муки.
З 300 гу́льденів річної плати
Готові з друга, брата шкуру драти,
Як лиш він тут попадесь вам у руки.
Понижені до розряду собаки
Порядком нашим, ви й мститеся таки,
Понижуючи других якомога.
Грим, грим! «Дід» входить: хліб приніс. З порога
На піл покинув і попхнув ногою -
І я почув, що є власть надо мною.
16 сент[ября] 1889
XXI
«Что ми шумить, что ми дзвенить, мов в хмарі…»
Что ми шумить, что ми дзвенить, мов в хмарі
Грім? Декретові бігають до вмору,
Гуркочуть ліжка, миють коритарі,
Труть, білять, миють в казнях і знадвору.
«Комісія, комісія! - гуде,
Мов шелест листя, як зближаєсь буря.-
Висока урядовая фігура,
Сам пан надрадця на контроль іде!»
В неділю рано дух дунув господній
Над океаном, все аж до безодні
Стряслось - фігура в кримінал явилась.
Із казні в казню йде - весь штаб круг неї…
«Замкніть вікно!» - дід крикнув нам крізь двері,
Щоби фігура не перестудилась.
20 сент[ября] 1889
XXII
«Ввійшла фігура. «Як звете́сь ви?» - «Франко»…»
Ввійшла фігура. «Як звете́сь ви?» - «Франко».
«Гм, Станко?» - «Франко!» - «Станко, запишіть.
Давно тут?» - «Місяць».- «Гм! А ти, коханку?»
- «Сім день.» - «А ти?» - «Я завтра йду на світ».
Побачив книжку. «Маєте дозвілля
Читать?» - «Так».- «Гм!» - На ліжка, на суфіт
Зирнув. «Гм-гм! А тут нема вентіля?»
- «Нема».- «Нема? Гм, добре, запишіть!»
Тут ключник кинувсь: «Є зато вентилі
В двох казнях, там!» - «В двох казнях? Запишіть!
А ви б часом вікно тут отворили!»
(Мабуть, у ніс фігурі вдарив смрід!)
- «У нас вікно отверте день і ніч!»
- «Ага, гм! Запишіть!» - І вийшли пріч.
19 сент[ября] 1889
XXIII. ТЮРЕМНА КУЛЬТУРА
Хоч в криміналі крати, грубі мури,
Ковані двері, варти й не злічити,
А все, щоб не змовлялись інквізити -
То таки й тут озвавсь наш вік культури.
Тут телеграф є свій - і досконалий!
Весь апарат - стіна й кавалок тріски,
І з казні в казню йдуть по нім сигнали.
Се теж культурний виплід, «echt» 18 австрійський.
І пошта йде з вікна в вікно поночі,
Безплатно перевозить хліб, «маняти»,
Тютюн, огонь - про письма й не казати.
Бува, й сміттяр при дверях заскребоче
І крізь шпару «грипсанку» спішно всуне,
І тій Теміді в сліпі очі плюне.
20 сент[ября] 1889
XXIV. РОЗМОВИ
А прочий час заповнюють розмови.
Сей своїм «ділом» мучить всіх і нудить,
Той жарти строїть, всіх смішить готовий,
А інший в споминах колишніх блудить.
Хто казку каже, хто знов тугу в собі
Гне й ходить, ходить, тільки чути кроки….
Часо́м на всіх наляже сум глибокий,
І довго в казні тихо, наче в гробі.
«Вдуріти можна!» - буркне хтось і люте
Прокляття вліпить.- «Гей,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.