Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"

— Ви запрошені. Двоє. — лукаво промовляє. — Все одно живете разом. 

— Я… Насть, у нас… Ми не пара.

Подругу мої слова не хвилюють.

— Я знаю. Тому й запрошені двоє. О, твого Маріана я теж запросила.

— І що він сказав? 

Ми мали налагодити стосунки, проте з дня, коли дідусь помер, а він побув кілька днів у будинку брата, Маріан пішов і більше не з'являвся. Я запитувала, Марк казав, що поїхав у столицю у справах. Але ні дзвінків, ні чогось подібного не було, хоч він обожнює писати смс. Тож, наразі наші відносини брат плюс сестра, ніякі. 

— Погодився. Я передала запрошення паном Данте. 

Хитаю головою. Запал Насті передається і мені. Ще деякий час ми обговорюємо весілля, згодом подруга йде. До вечора я працюю. Намагаюся все ж змусити мозок полюбити знову роботу з книгами, але марно. З миті, коли побачила дідуся на підлозі й до сьогодні, сталося багато чого. Частина мене відмерла. Тепер повинна з'явитися нова, от тільки якою вона буде?