Читати книгу - "He відпускай мене"

гідною особою, то я за лічені хвилини стала б предметом знущань. У кожному разі, ера відшивання Гаррі тривала приблизно кілька тижнів, аж доки не надійшов запит від Рут.

Того літа, якраз коли спека трохи спадала, ми винайшли дивний спосіб разом слухати музику в полях. Плеєри почали з’являтись у Гейлшемі ще з минулорічних Розпродажів, і того літа у нас в обігу було щонайменше шість. Модно було компанією сидіти на траві навколо єдиного плеєра, передаючи по колу навушники. Гаразд, це звучить як дурнуватий спосіб слухати музику, але відчуття були дуже приємні. Ти слухав секунд двадцять, знімав навушники і передавав далі. За якийсь час, зважаючи на те, що ту саму касету ви слухали знову і знову, дивовижно було усвідомлювати, що тобі вдалось прослухати її практично всю самому. Я сказала вже, що того літа це було дуже модно, тому під час перерви на ланч можна було побачити повсюди групки учнів, які лежали на траві з плеєрами. Вихователям це не надто подобалось, вони казали, що ми поширюємо вушні інфекції, але не втручались. Не можу пригадати того літа, не думаючи відразу про дні навколо плеєрів. Хтось підходив і запитував: «Що слухаєте?», і якщо відповідь подобалась, опускався на траву і чекав своєї черги. Навколо таких сесій завжди панувала хороша атмосфера, і я не пам’ятаю, щоб комусь відмовляли в тому, щоб ділитись навушниками.

У кожному разі саме цим я і займалась із кількома дівчатами, коли підійшла Рут і запитала, чи можемо ми поговорити. Я зрозуміла, що йдеться про щось важливе, тому покинула решту друзів і ми з нею відійшли геть, прямуючи до наших гуртожитських будиночків. Коли ми дістались до нашої кімнати, я сіла на ліжко Рут, недалеко від вікна — сонце прогріло ковдру, — а вона сіла на моє, біля стіни. В кімнаті гуділа м’ясна муха, і якусь хвилину ми, сміючись, грали в «мушиний теніс», махаючи руками і примушуючи знетямлену істоту шугати від мене до неї. Тоді муха нарешті вилетіла у вікно, і Рут сказала:

— Я хочу, щоб ми з Томмі знову зійшлися. Кеті, можеш допомогти?

А тоді запитала:

— Що таке?

— Нічого. Я просто здивувалась — після того, що трапилось. Звичайно, я допоможу.

— Я нікому не розповідала про те, що знову хочу зійтися з Томмі. Навіть Ханні. Ти єдина, кому я довіряю.

— Що мені зробити?

— Просто поговори з ним. Ви з ним завжди знаходили спільну мову. Він тебе послухає. І він точно знатиме, що це правда.

Кілька хвилин ми гойдали ногами під ліжком.

— Добре, що ти мені про це сказала, — врешті мовила я. — Мабуть, я таки справді найкраще для цього надаюсь. До того, щоб порозмовляти з Томмі, і так далі.

— Я хочу, щоб ми почали з ним від початку. Тепер ми квити, ми обоє робили дурниці, щоб одне одного скривдити, але вже досить. Марта чортова Г., скажи мені, будь ласка! Може, він зробив це, щоб мене насмішити. Ну то можеш сказати, що йому це вдалося, і тепер наші рахунки зрівнялись. Настав час вирости і почати все спочатку. Я знаю, що ти можеш із ним порозумітись, Кеті. Ти якнайкраще даси собі з цим раду. А якщо він не готовий піти назустріч, то я знатиму, що сенсу продовжувати з ним стосунки немає.

Я знизала плечима.

— Ти сама сказала, що ми з Томмі завжди знаходили спільну мову.

— Так, і він тебе справді поважає. Я знаю, бо він часто про це говорить. Що в тебе все добре з головою і що ти завжди робиш те, що запланувала. Якось він сказав, що якби він потрапив у бійку, то волів би мати за спиною тебе, а не когось із хлопців, — вона коротко засміялась. — Мусиш визнати, що це справжній комплімент. Тому, сама розумієш, ти повинна нас порятувати. Ми з Томмі створені одне для одного, і він тебе послухає. Ти ж зробиш це для нас, правда, Кеті?

Якийсь час я не відповідала. Тоді запитала:

— Рут, а ти серйозно ставишся до Томмі? Я маю на увазі — якщо я його переконаю і ви знову зійдетесь, ти його не скривдиш знову?

Рут нетерпляче зітхнула.

— Звичайно, серйозно. Ми ж тепер дорослі. Невдовзі ми покинемо Гейлшем. Це більше не гра.

— Добре. Я з ним поговорю. Ти сама сказала, що ми невдовзі поїдемо. Тому не можна витрачати часу.

Після цього ми сиділи на ліжках і ще певний час розмовляли. Рут хотіла знову і знову повторювати те саме: як по-дурному він поводився, що вони дуже одне одному пасували, наскільки наступного разу все буде інакше, як вони поводитимуться стриманіше і як займатимуться сексом у найкращий час і в найкращих місцях. Ми все це обговорили, і вона хотіла, щоб із кожного приводу я дала їй пораду. Потім, коли я визирала з вікна і дивилась на віддалені пагорби, я несподівано відчула, що позаду мене з’явилась Рут і стисла мої плечі.

— Кеті, я знала, що ми можемо на тебе покластись, — сказала вона. — Томмі правий. Ти якраз та особа, яку хочеться мати за спиною на випадок бійки.

Постійно відбувалось то одне то друге, тож я не мала змоги протягом наступних кількох днів поговорити з Томмі. Тоді під час ланчу я помітила його на Південному спортивному полі. Він тренувався з м’ячем. Щойно він копав м’яча з двома іншими хлопцями, але тепер був сам і жонглював м’ячем у повітрі. Я підійшла і сіла позад нього на траву, спершись спиною об стовпчик огорожі. Це було десь невдовзі після того, як я показала йому календар Патріші С. і він пішов геть, тому що я пам’ятаю, що ми з ним самі не знали, в яких ми зараз стосунках. Він продовжував жонглювати, насуплений від зосередження — коліно, ступня, голова, ступня, — а я пощипувала конюшину і дивилась на ліс, який колись так нас лякав. Нарешті я порушила тишу і сказала:

— Томмі, давай поговоримо. Я хочу поговорити з тобою про дещо.

Щойно я це промовила, як він відкотив м’яча і підійшов, щоб сісти поруч. Це було типово для Томмі: коли він зрозумів, що я хочу з ним поговорити, на його обличчі не залишилось і сліду дурощів, а тільки вдячна готовність, яка нагадувала мені про ті часи, коли ми були ще в молодших класах і ми знову ставали нормальними після того, як вихователь, який читав нам моралі, йшов геть. Він трохи задихався, і хоча я знала,