Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

за злочини. Наприклад, у звіті про 53-тю бригаду ми прибрали всі деталі, за якими можна було ідентифікувати рядових солдатів, непричетних безпосередньо до збиття MH17. Іноді до нас зверталися свідки падіння МН17, і ми могли б оприлюднити їхні дані заради сенсації: олдскульні журналісти так і вчинили б. Ми насамперед зв’язувалися зі Спільною слідчою групою, щоб поліція і прокурори могли першими отримати свідчення. У ситуації із Сирією ми зафіксували безліч злочинів, але з очевидних причин не могли зв’язатися з владними структурами. Тому ми співпрацюємо з такими групами, як слідчі ООН із воєнних злочинів у Сирії, правозахисники і міжнародні юристи, задіяні в судових справах.

Проте ми хотіли більшого, ніж телефонні контакти поліціантів і правників. Ми хотіли, щоб люди, які приймають рішення, зважали на онлайн-інформацію. Ніколи не забуду тих жалюгідних парламентських дебатів, чи надавати військову допомогу сирійцям: британські законодавці майже нічого не знали про дані, доступні кожному користувачеві інтернету. Впливові кола мають знати про методи Bellingcat — і я придумав, як це до них донести.

Макс Чуперскі, молодий працівник Атлантичної ради — впливового аналітичного центру з Вашингтона, — знав, що я досліджую Сирію та Росію, і запитав, чи не хоче Bellingcat працювати над спільним проєктом. Я розумів: це може стати саме тим поштовхом, який покаже владним особам із кола Атлантичної ради, що ми не просто онлайн-аматори. Результатом нашої першої співпраці стала велика доповідь, опублікована у травні 2015 року під назвою «Ховаючись на видноті: війна Путіна в Україні», де йшлося про пряму військову участь Росії в подіях на сході України 201. Цей матеріал набув резонансу, і невдовзі я вже подорожував світом, розповідаючи про наші знахідки і діяльність Bellingcat. Я виступав в українському парламенті, на журналістській конференції в Норвегії, у Європейському парламенті в Брюсселі, перед представниками Міжнародного кримінального суду в Гаазі, у Кремнієвій долині. Як людині з бідної родини, яка не довчилася в коледжі, доти мені не випадало обертатися в таких колах. Поки вони знайомилися з Bellingcat, я знайомився з тим, як влаштовано їхній світ.

Потім вийшли ще дві великі доповіді Атлантичної ради: «Відволікти, обманути, знищити: Путін на війні в Сирії» (2016) і «Зруйноване Алеппо» (2017) про те, як режим Асада спустошив місто. Також як старший науковий співробітник Атлантичної ради я долучився до створення Лабораторії цифрової криміналістики — провідного осередку інновацій у сфері відкритих джерел, який щороку збирає онлайн-детективів з усього світу на саміті «Цифрові Шерлоки».

Увесь цей час мене регулярно просили розповісти про наші методи, тому ми часто проводили міжнародні семінари. Я все ще керував агенцією самотужки і постійно затикав фінансові діри, щоб триматися на плаву. Нарешті я зміг запропонувати кільком найвідданішим колегам платню за викладання на семінарах. Коли Google несподівано зробив пожертву на підтримку Bellingcat, першим штатним працівником став Арік, але нам так само допомагали десяток постійних детективів-волонтерів і невелика група ситуативних колег. Наступним до штату приєднався Хаді аль-Хатіб — сирійський активіст, із яким я познайомився на семінарі Tactical Tech в Італії. Коли міжнародна спільнота не спромоглася відповісти на хімічні атаки Асада проти мирних жителів, Хаді помітив, що сирійці перестали чекати сторонньої допомоги, але й далі знімали відео і постили в соціальних медіа. Тепер він хотів зберегти ці матеріали для наступного покоління — у надії, що колись сирійці зможуть притягнути винних до відповідальності. У Берліні Хаді започаткував відкритий проєкт «Сирійський архів», створивши новітню методику збору документів у соцмедіа для слідчих, журналістів, активістів і правозахисників. Він шукав джерела фінансування, тож ми розробили план для спільного гранту від Фонду ініціатив у цифрових новинах 202 компанії Google 203. При цьому Bellingcat став платформою для знахідок «Сирійського архіву» 204. Завдяки фінансуванню від Google ми залучити також Крістіана Тріберта, молодого голландця, який слухав мої лекції з онлайн-розслідувань у лондонському Королівському коледжі. Доти він побував журналістом-фрилансером у Сирії, Іраку та Україні, проте вважав, що в інтернеті більше можливостей для оригінального контенту. Крістіан не лише вів інноваційні розслідування, а й проводив семінари Bellingcat у Колумбії, Лівані, Польщі, Киргизстані, Кенії. Ми поширювали підходи Bellingcat по всьому світу.

Перший крок у геолокуванні я зробив ще 2011 року, замальовуючи лінії фронту далекої війни у вільний від роботи час. Кілька років по тому я опинився на чолі міжнародної організації, яка тепер визначає моє життя. Коли я починав, «онлайн» означало «незначний» і «неважливий». Відтоді різниця між «онлайн» і «офлайн» затерлася. Однак ця трансформація, зруйнувавши усталені правила, не тільки збільшила роль громадянських розслідувачів, а й зміцнила темні сили.

Ось вони, інформаційні війни. Самі факти опинилися під прицілом. А отже, Bellingcat теж.

3. Захисна стіна фактів
Боротьба із цифровою антиутопією

 

 

Є ймовірність, що це хибна тривога, однак ми припускаємо, що зловмисники, яких підтримує уряд, можуть намагатися обманним шляхом отримати пароль до вашого облікового запису Google. Ми не можемо відкрити, що дало нам підказку, тому що зловмисники можуть врахувати це у своїх подальших діях, проте таке трапляється з менш ніж 0,1 % користувачів Gmail. Якщо їм це вдасться, вони можуть шпигувати за вами, отримати доступ до ваших даних або використовувати ваш обліковий запис у своїх інтересах. Ми рекомендуємо заміну пароля.

З найкращими побажаннями
команда поштового сервісу

Можливо, ви помітили кострубате формулювання: «Ми рекомендуємо заміну пароля». У цьому повідомленні, адресованому учасникам Слідчої групи Bellingcat у середині 2016 року, через кілька місяців після звіту про 53-тю бригаду, були й інші підозрілі деталі. Лінк на «заміну пароля» містив слова «google», «password» (пароль) і «security» (безпека), однак приводив не в гугл. Це був адресний фішинг: шахраї відтворюють онлайн-запит і пропонують користувачу ввійти у свій профіль через фейкову вебсторінку, звідки хакери можуть скопіювати вхідні дані. Так вони отримують доступ до акаунту і використовують чуже листування як заманеться — від публікації особистих фото до «підкидання» компромату.

Ми з Аріком і Ві-Пі вже зазнавали таких атак, тому вважали ці повідомлення звичайним фішингом, а не спланованою кампанією іноземної держави. Але в червні 2016 року, за кілька місяців до президентських виборів, на яких Гілларі Клінтон змагалася з Дональдом Трампом, з’явилися новини про те, що підрозділ кібершпигунства російської військової розвідки