Читати книгу - "Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис"

― Тоді завтра, коли Гнат вирушить на роботу, я тебе покличу, ― встаю і, прикривши долонею рота, широко позіхаю. День був довгим та втомливим. Раніше я не відчувала, але тепер знесилення навалилася на мене важкою бетонною плитою.

― На добраніч, господине, ― співчутливо посміхається кіт, якщо коти можуть усміхатися. 

– Солодких снів, е-е-е-е… – тільки зараз розумію, що не знаю імені свого дивовижного друга. – А як тебе звуть?

― Мілош, ― з легким помуркуванням відповідає домовик. – Моє ім'я Мілош.

– Солодких снів, Мілоше, – киваю. ― А мене можна називати Інга.

― Ні, ― пирхає в пишні вуса. ― Не личить мені до господарів на ім'я. Не годиться так… господиня. Я як раніше, краще…

― Як хочеш, ― знизую плечима, і вдруге позіхаю. 

Сперечатися з духом немає сил...