Читати книгу - "Як народжуються емоції"

Люди зможуть відтворити схему прототипу навіть попри те, що вони ніколи її не бачили, просто знаходячи подібності в цих варіаціях. Це означає, що прототип не обов’язково має існувати в природі, якщо мозок може сконструювати його в разі потреби. Прототипи емоцій, якщо це те, чим вони насправді є, можливо, конструюються так само.

Отже, поняття не є фіксованими дефініціями в мозку й не є прототипами найтиповіших або найчастіших випадків. Натомість ваш мозок має багато випадків — автомобілів, схем крапок, смутку або чогось іще — і встановлює між ними подібності в потрібний момент, згідно з вашою метою в конкретній ситуації. Наприклад, вашою звичною метою щодо транспортного засобу є використовувати його для пересування, тому якщо для вас певний об’єкт відповідає цій меті — це транспортний засіб, чи йдеться про автівку, чи про гелікоптер, чи про дошку з прикрученими до неї чотирма колесами. Таке пояснення понять дає Лоренс В. Барсалоу — один із провідних дослідників, що вивчають поняття та категорії.

Поняття, засновані на цілях, є надзвичайно гнучкими і здатними адаптуватися до ситуації. Якщо ви прийшли до зоомагазину, щоб поповнити свій домашній акваріум, і продавець запитує: «Яку рибу бажаєте?» — ви можете відповісти: «Золоту рибку» або «Молінезію», але, мабуть, не скажете: «Лосося на грилі». Ваше уявлення про рибу в цій ситуації підпорядковане меті придбати домашнього улюбленця, а не замовити обід, тому ви конструюєте випадки поняття «Риба», що найкраще підходять для вашого акваріума. Якщо ви рушили в підводну експедицію, то вживатимете поняття «Риба», маючи на меті знайти дивовижного представника дикої природи, тому найкращим випадком може бути здоровезна вусата акула або барвиста риба-клоун. Поняття не статичні, а надзвичайно піддатливі та залежні від контексту, бо ваші цілі можуть змінюватися залежно від ситуації.

Один об’єкт також може бути частиною різних понять. Наприклад, автівка не завжди слугує меті пересування. Іноді автівка є випадком поняття «Символ статусу». За відповідних обставин вона може бути «Ліжком» для безхатька або навіть «Знаряддям убивства». Перемістіть автівку в океан, і вона стане «Штучним рифом».

Щоб побачити справжню силу цілеорієнтованих понять, розгляньмо суто ментальне поняття: «Речі, що можуть захистити від жалких комах». Випадки цієї категорії на диво різноманітні: протимоскітна сітка, костюм пасічника, будинок, «Мазераті», великий сміттєвий бак, відпустка в Антарктиці, спокійна поведінка, навіть університетський ступінь з ентомології. Вони не мають жодних спільних перцептивних ознак. Ця категорія є цілком і повністю конструкцією людського розуму. Не всі випадки працюють у кожному контексті. Наприклад, якщо ви поралися в саду, проріджуючи іриси, що занадто буйно розрослися, випадково потривожили бджолине гніздо й до вас летить розлючений рій, будинок поблизу стане значно кращим захистом, аніж протимоскітна сітка. Однак ваш мозок об’єднує всі ці випадки в одну категорію, бо вони можуть досягти тієї самої мети — убезпечити від комашиних жал. По суті, мета — це єдина річ, що об’єднує цю категорію.

Коли ви класифікуєте категорії, вам може здаватися, ніби ви просто спостерігаєте за світом і шукаєте подібності між об’єктами та подіями, але це не так. Суто ментальні, цілеорієнтовані поняття, такі як «Речі, що можуть захистити від жалких комах», демонструють, що категоризація не може бути такою простою й статичною. Протимоскітна сітка й будинок не мають жодних перцептивних подібностей. Цілеорієнтовані поняття, таким чином, звільняють вас від обмежень зовнішнього вигляду. Коли ви потрапляєте в абсолютно нову ситуацію, то не спри­ймаєте її виключно за виглядом, звучанням чи запахом об’єктів. Ваше сприйняття базується на вашій меті.

То що ж відбувається у вашому мозку, коли ви класифікуєте категорії? Ви не відкриваєте подібностей у світі, а створюєте їх. Коли вашому мозку потрібне якесь поняття, він створює його на льоту, добираючи та поєднуючи випадки з вашого попереднього досвіду, аби воно найкраще відповідало вашим цілям у конкретній ситуації. Саме тут лежить ключ до розуміння того, як створюються емоції.

Поняття емоцій є цілеорієнтованими. Прояви щастя, наприклад, надзвичайно різноманітні. Від щастя можна усміхатися, плакати, кричати, здіймати вгору руки, стискати кулаки, стрибати та плескати в долоні, навіть завмирати непорушно. Ваші очі можуть розширитись чи звузитись; дихання — пришвидшитись або уповільнитись. Ви можете переживати схвильоване щастя виграшу в лотерею, від якого заходиться серце, або спокійне, розслаблене щастя лежати поруч із коханим на пікніку. Так само й багатьох інших людей ви сприймаєте як щасливих по-різному. Загалом цей строкатий асортимент переживань та сприйняттів може проявлятись у різних діях та внутрішніх змінах тіла, які можуть афективно по-різному відчуватись і охоплювати різні зорові образи, звуки та запахи. Проте для вас у конкретний момент ці набори фізичних змін з огляду на певну мету рівнозначні. Можливо, вашою метою є пережити визнання, задоволення, реалізувати певні амбіції або знайти сенс у житті. Ваше поняття «Щастя» в цей момент базується на цій меті, пов’язуючи разом різноманітні випадки з вашого минулого.

Розгляньмо приклад. Уявіть, що ви в аеропорту, де чекаєте свою близьку подругу, яка прилітає до вас у гості вперше за довгий час. Поки ви уважно дивитеся на двері й чекаєте її скорого прибуття, ваш мозок за лічені мілісекунди діловито видає тисячі передбачень, що базуються на ваших уявленнях, яких ви геть не усвідомлюєте. Попри це, є ціла низка різних емоцій, які ви можете переживати в такій ситуації. Ви можете відчувати щастя від близької зустрічі з подругою, передчуття, що вона ось-ось з’явиться, страх, що вона не приїде, або занепокоєння, що у вас, можливо, не залишилося більше нічого спільного. Ви також можете мати неемоційні переживання, на кшталт виснаження довгою дорогою до аеропорту або важкості в грудях, яку сприймаєте як симптом застуди.

За допомогою цієї бурі передбачень ваш мозок створює значення з відчуттів на базі попереднього досвіду перебування в аеропортах, зустрічання подруг, хвороб та схожих ситуацій. Мозок зіставляє свої передбачення з базою ймовірностей; вони змагаються за право пояснити, що викликало ваші відчуття, і вони визначають, що ви сприймаєте, як дієте та що відчуваєте в цій ситуації. Врешті-решт найбільш імовірні передбачення стають вашим сприйняттям: скажімо, ви щасливі, і ваша подруга виходить із дверей просто зараз. Не кожен випадок «Щастя» з вашого минулого відповідає нинішній ситуації, бо «Щастя» є цілеорієнтованим поняттям, що складається з величезного розмаїття випадків, але деякі з них мають особливості, що пасують до ситуації достатньо добре, аби виграти це змагання. Чи відповідають ці передбачення фактичним сенсорним сигналам від світу та вашого тіла? Або чи є там помилка передбачення, що має бути виправлена? Розібратися з цим і в разі потреби відкоригувати прогноз — справа ваших петель передбачення.

Уявімо, що ваша подруга благополучно прибула і згодом за кавою описує, як її літак потрапив у зону турбулентності, що налякало її до нестями. Вона конструює випадок страху з метою донести до вас, як ти почуваєшся, будучи пристебнутим до крісла із заплющеними очима, коли тобі жарко й нудотно від стрибків літака вгору й униз, а всі думки крутяться навколо безпеки. Коли вона промовляє слово «налякана», ви також конструюєте випадок страху, але він не обов’язково має ті самі фізичні властивості, що й у неї (ви б, приміром, не заплющували очей). Проте ви все одно