Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

не знаю, Люба моя мила, Уста мої п’януть. «Туман густий над селами…»
Туман густий над селами, Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Спитать мене, за що любив… Я вам ніколи не скажу, Бо вже давно хтось проорав? Між нами зоряну межу. Ну, може, дівчину любив, Ну, може, зрадила мене, У мене ж серце не камін, Щоб перед вами розпалить, Вона була така струнка Моя тополя за вікном, А за левадою ріка, А за рікою Туман густий над селами. Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Елегія
Брожу по парку, Дивлюся на красу, Залиту золотом і сумом, І сам себе на вогнище несу, Бо чую серцем осінь хмуру… Я сам у собі сиву волосину вирвав. Згадай давно – минулий гул… Неначе я й не жив… Чому ж я оцвітаю? Сивіє голова од дум… Вечір