Читати книгу - "Конституція України. Науково-практичний коментар"

положень був реалізований через два місяці після прийняття Конституції України.

П’ятий змістовний блок Перехідних положень пов’язаний із правовим режимом використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань. Згідно зі змістом п. 14 розд. XV Конституції України, відповідний правовий режим визначається міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 9 Конституції). При цьому тимчасовий характер перебування іноземних військових формувань та існуючих військових баз на території України зумовлюється змістом частини сьомої ст. 17 Основного Закону, яка забороняє створення та функціонування на території України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Виходячи із принципів державного суверенітету та територіальної цілісності, Україна може встановити будь-який порядок перебування на її території іноземних військових формувань і використання ними раніше створених військових баз за умови, що такий правопорядок не суперечитиме міжнародному праву і, зокрема, міжнародним зобов’язанням України.

На сьогодні єдиною військовою базою, створеною до прийняття Конституції України, на якій постійно перебувають іноземні військові формування, є база Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні, дислокована в м. Севастополь. 28 травня 1997 р. між Україною та Російською Федерацією було укладено міжнародний договір про параметри поділу Чорноморського флоту та про взаємні розрахунки, пов’язані з цим поділом, який дозволяв перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні на 25 років, до 28 травня 2017 р. 21 квітня 2010 р. Україна та Російська Федерація продовжили дію міжнародного договору від 28 травня 1997 р. іще на 25 років до 28 травня 2017 р. з наступним автоматичним продовженням на наступні 5 років. Цей міжнародний договір був ратифікований Верховною Радою України в установленому порядку Законом України від 27 квітня 2010 р. Таким чином, п. 14 коментованих Перехідних положень залишається одним із небагатьох, що донині зберігає свою актуальність.

Завершальний шостий блок Перехідних положень Основного Закону стосується встановлення дати проведення чергових виборів глави держави і парламенту після прийняття Рішення

Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. № 20-рп щодо визнання неконституційним Закону України № 2222-IV та відновлення чинності Конституції України у редакції від 28 червня 1996 р.

Після відновлення чинності Конституції України у редакції від 28 червня 1996 р. виникли певні правові колізії, пов’язані зі строками повноважень Верховної Ради України VI скликання та обраного в 2010 р. Президента України В. Ф. Януковича, а також із часом проведення наступних чергових виборів народних депутатів і глави держави в Україні. З метою подолання відповідних правових колізій Верховна Рада України прийняла в порядку, встановленому розд. XIII Конституції України, Закон України № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яким були внесені зміни до статей 76, 77, 136, 141 та до розд. XV «Перехідні положення» Конституції України.

Статті 76, 77,136,141 Конституції України уніфікували строки повноважень представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування — Верховної Ради України, Президента України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які віднині обираються на 5 років. Але, оскільки народні депутати України і Президент України, на відміну від місцевих рад і сільських, селищних, міських голів, обиралися задовго до відновлення 30 вересня 2010 р. Конституції України у редакції від 28 червня 1996 р., виникла об’єктивна необхідність чітко і однозначно визначити час проведення чергових виборів парламентаріїв і глави держави у Перехідних положеннях Конституції України.

Закон № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутаті]! Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» доповнив розд. XV «Перехідні положення» Конституції України двома новими пунктами 15 і 16, в яких чітко встановив дату проведення наступних виборів Верховної Рад и України — остання неділя жовтня 2012 р., а також Президента України — остання неділя березня 2015 р.

Отже, коментований розд. XV «Перехідні положення» Конституції України у переважній більшості своїх положень залишається на сьогодні реалізованим. Водночас у світовій практиці немає однозначних теоретичних і законодавчих підходів щодо подальшого існування реалізованих перехідних положень. Вони залишаються нормативним свідченням складності та неоднозначності національного конституційного процесу після прийняття 28 червня 1996 р. Основного Закону. Аналіз цих Положень дозволяє зрозуміти витоки і сутність тих чи інших інститутів конституційного права, а відтак — і закономірності та тенденції їх подальшого розвитку в незалежній Україні.

Авторський колектив

АНДРІЙКО Ольга Федорівна - завідувач відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України (статті 113—115, 117);

БАНДУРКА Олександр Маркович - ректор Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України (статті 20, 79);

БАРАБАШ Юрій Григорович - проректор з навчальної роботи Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доктор юридичних наук, доцент (статті 69—74);

БАТАНОВ Олександр Васильович - старший науковий співробітник відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук (статті 141, 144—146);

БАУЛІН Юрій Васильович - суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України (статті 60,61);

БИТЯК Юрій Прокопович - перший проректор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», директор Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України (статті 39, 65, 118, 119);

БОРИСОВА Валентина Іванівна - завідувач кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук, доцент (стаття 51);

БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович - завідувач кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України (статті 9, 18,27);

БУТКЕВИЧ Володимир Григорович - суддя Європейського суду з прав людини у відставці, доктор юридичних наук, професор (стаття 55);

ВОРОНОВА Лідія Костянтинівна - професор кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України (статті 95—100);

ГЕОРГІЦА Аурел Зиновійович - завідувач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, доктор юридичних наук, професор (статті 88, 94);

ГЕТЬМАН Анатолій Павлович - проректор з наукової