Щоб витягти із хати Жіноче шмаття. Старий Прокоп Кожуха — хоп Та на городи, Щоб зберегти від шкоди. Мала Маруся Жене скоріше гуси. Галина, її мати, Всі бебехи із хати Крізь вікна викидає. Сусід Мусій Щосили поспішає, Щоб вулик свій З садка кудись тягнуть, Бо бджоли пропадуть. І всі кричать і репетують, На гвалт щосили галасують: «Рятуйте, Пробі, Добрі люди! Ой, Боже ж мій! Ой, що ж то буде?» А що було? Згоріло все село... Тепер немає хати Не тільки у Кіндрата — Ще й у Мусія, Катерини, У Методія, Горпини, У Прокопа і Галини, Та й сусіди їхні бідні Всі зазнали, що то — злидні, Сльози ллють і долю лають, А хто винний — не вгадають.
А ось байка політичного змісту, складена ще 1920 року: її революційний мотив скерований не лише проти царського уряду.
Пуга[945] Колись-то Коник вороний Обурився на Пугу[946]. «Я не дурний Терпіти далі цю наругу: Щодня нещадно пужить І по крижу, і по боках, І по спині, і по ногах, — Це може осоружить Хоч кому!» І, щоб покласти край тому, Намислив знищити він Пугу За прикру надолугу. Схопив її зубами, Жує, кусає, мне, Щосили рве, Товче, трощить ногами, Об землю б'є, Копитами гатить, Аж пил курить. Так Коник розпалився, Що аж харчить. Нарешті зупинився — Коли лежить Від пужална трісок декілька Та ремінця самі уривки. «А що? Позбувся лиха?
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.
