Читати книгу - "Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні"

7

Смолич Ю. Головне — що сказати людям, с. 172–173.

(обратно) 8

Між іншим, Ю. Смолич у спогадах про М. Йогансена згадував про «конфуз, що трапився з книжкою»: видавничий редактор (Клебанов), що був й упорядником якогось альманаху в тому ж видавництві «ЛІМ», «взяв з книжки один розділ для альманаху, але… забув його потім покласти назад, у рукопис. Рукопис так і набрали, а тоді надрукували без цього розділу. А розділ цей був основним, у якому розкривалася таємниця технічного винаходу, про який йшла мова в романі (ультразвук), і без цього розділу повіствування ставало просто безглуздим» (Смолич Ю. Розповідь про неспокій. К., 1968, с. 148–149). Досить показово, що ні тодішня критика, ні пізніші дослідники не помітили цього видавничого «конфузу».

(обратно) 9

Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця. К., 1972, с. 45.

(обратно) 10

Йогансен М. Про творчість Ю. Смолича. Спроба характеристики. — «Критика», 1929, № 12, с. 58.

(обратно) 11

Смолич Ю. Розмова з читачем. К., 1953, с. 66. Далі посилаючись на це видання, вказуємо сторінку в тексті у дужках.

(обратно) 12

Піскунов В. Творчість Юрія Смолича. К., 1962, с. 84.

(обратно) 13

Первый Всесоюзный съезд советских писателей. Стенографический отчет. М., 193.4, с. 46.

(обратно) 14

Про Юрія Смолича. К., 1980, с. 9. Далі, посилаючись на це видання, вказуємо сторінку в тексті в дужках.

(обратно) 15

Білецький О. Зібр. праць, т. 3, с. 44, 41.

(обратно) 16

Історія української літератури. У 8-ми т. К., 1971, т. 8, с. 449.

(обратно) 17

Новиченко А. Проблеми стильової диференціації в сучасних східнослов'янських літературах. К., 1968, с. 31.

(обратно) 18

Айтматов Ч. Ответственность перед будущим. — «Вопросы литературы», 1967, № 9, с. 82.

(обратно) 19

Трансвааль — провінція в Південній Африканській Республіці. У 1856 р. на території Трансвааля бури, нащадки голландських, французьких та німецьких колонізаторів, створили Південно-Африканську Республіку. В 1877 р. вона була анексована Великобританією. В 1899–1902 рр. спалахнула одна з перших воєн епохи імперіалізму — війна між бурами та англійцями, яка закінчилася перемогою Великобританії. Внаслідок війни Трансвааль та інша бурська республіка — Оранжева Вільна держава — були перетворені в англійські колонії, а корінне африканське населення опинилося під подвійним гнітом — бурів та англійських колонізаторів.

(обратно) 20

«Нива» — щотижневий ілюстрований науково-популярний та літературно-художній журнал, розрахований на масового читача. Виходив у Петербурзі в 1870–1918 рр.

(обратно) 21

Преторія — столиця Південної Африканської Республіки, адміністративний центр провінції Трансвааль. Названа в честь Андрієса Преторіуса (1798–1853), який очолив в 30-50-х роках XIX ст. колонізацію бурами земель у Південній Африці.

(обратно) 22

Енциклопедія «Просвещение». — Йдеться про «Большую энциклопедию» (20 основних томів і 2 додаткові), опубліковану петербурзьким видавництвом «Просвещение» в 1900–1909 рр.

(обратно) 23

Рубенс Пітер Паулс (1577–1640) — фламандський живописець, картини якого відзначаються реалістичністю спостережень, неповторною красою образів, блискучим колоритом.

(обратно) 24

Ван-Дейк Антоніс (1599–1641) — фламандський живописець, майстер психологічних і парадних портретів, учень Рубенса.

(обратно) 25

Остаде (Адріан ван Остаде; 1610–1685) — один із представників демократичного напряму в голландському живописі.

(обратно) 26

Софіївка — дендрологічний заповідник АН УРСР, визначна пам'ятка українського садово-паркового мистецтва доби класицизму. Розташований в м. Умані Черкаської області. Споруджений в 1796–1801 рр. в урочищі Кам'янка в маєтку графа Потоцького. У спогадах, присвячених Ю. Смоличу, журналіст і краєзнавець М. Комарницький писав: «У 1937 році до моїх рук уперше потрапила біографічна повість Юрія Смолича «Дитинство», в якій я прочитав рядки, присвячені уманському парку, і дізнався, що письменник народився в Умані, в сім'ї вчителя місцевої чоловічої гімназії, і не раз маленьким хлопчиком разом з батьками бував у Софіївці. Тут він, як і інші діти, частував шматочками французької булки білих лебедів на Нижньому саду, з радісним сміхом ловив долонями бризки фонтана «Змія». Дитячі враження від уманського дивосаду назавжди залишилися в пам'яті Юрія Корнійовича. Батько його, Корнелій Іванович Смолич, кандидат фізико-математичного факультету Московського університету, почав свою працю як викладач математики й фізики в Уманській чоловічій гімназії 31 січня 1884 року, а виїхав з Умані десь улітку 1906 року, коли його було переведено на посаду інспектора в Білоцерківську гімназію… Виїхав у 1906 році з батьками і шестирічний Юра. І лише влітку 1949 року Юрій Корнійович відвідав Умань — місто свого народження»