Читати книгу - "П'ята Саллі"

прийшла четвертою.

— Що ж, — сказала вона Тоддові, спокусливо потягуючись, — це було весело.

— Ти гарно програєш, — сказав він.

— Про гроші я завжди говорю так само, як і про чоловіків: «як прийшли, так і пішли».

Він відвіз її додому, і Белла запросила його на чарочку на ніч.

Тодд піднявся за нею нагору, а я кляла себе за ту дурнувату домовленість, що не чіпатиму її до кінця вечора. Я боялася, що вона звабить Тодда, й Джинкс знову вийде на свободу. Джинкс ніяким чином не була частиною угоди, але Белла про це не думала.

Тоді мені й спало на думку, що ніхто з інших ні про що з нею не домовлявся, хтось із них міг би її витіснити. Нола може створити зайві труднощі. Я вирішила, що найкращим варіантом буде Саллі. Вона взагалі ні про що не здогадувалася.

Белла пішла до спальні, щоб переодягтися в щось зручніше, поки Тодд наповнював склянки. Тоді я й втрутилася, виштовхнула вперед Саллі, яка взагалі не розуміла, що, в біса, коїться.

Белла почала говорити:

— Це нечесно…

Але тоді вона зникла, а Саллі саме одягала свій новий рожевий халат, коли почула шум у вітальні. Вона злякалася. Заглянула крізь тріщину в дверях і побачила Тодда зі склянкою в руці, який вмикає телевізор.

— Агов, — гукнув він, — тебе, мабуть, покажуть у нічних новинах.

Вона повільно вийшла, намагаючись допетрати, про що він взагалі говорить.

— Чому б це я була в новинах?

— А ти що, не бачила скільки камер тебе знімали на іподромі?

Саллі виглядала приголомшеною.

— Що ти тут робиш? І як камери на іподромі стосуються мене?

— О ні! — сказав він, відставляючи склянку, і позадкував до дверей. — Матері твоїй ковінька, хто ти тепер?

Вона блимнула на нього лютим поглядом.

— Слухай, я не знаю, яку ти гру тут затіяв, Тодде. Але я цілий день не виходила зі своєї квартири.

— Ні? — сказав він, тицяючи на екран телевізора. — Що ж, як тоді ти поясниш оце?

— …і сьогодні, — говорив диктор, — натовп на Нью-Йоркському іподромі чудово провів час, насолоджуючись призовим конкурсом та виступом неперевершеної Бетті Вінз, яка сьогодні була в ударі.

Камера під’їхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.

— Господи Ісусе!

— Якщо ти цілий вечір пробула тут, то хто — це?

— Це я… — видихнула вона. — Але я не пам’ятаю…

Саллі дивилася, як Белла танцює, слухала її спів та дотепи. Сльози покотилися щоками.

— Це не я. Це не можу бути я. Я не пам’ятаю.

Тодд спробував заспокоїти її, але вона вирвалася.

— Будь ласка, залиш мене в спокої. Мені треба подумати. Мені треба з цим розібратися.

— Добре, — сказав він, — якщо ти впевнена, що з тобою все буде гаразд. Що б не трапилось, я хочу, щоб ти знала, я кохаю тебе.

Коли він пішов, Саллі вимкнула телевізор та не зводила очей із темного екрана.

Вона більше не могла казати, що це неправда. Вона побачила все на власні очі.

Моторошна тиша наповнила кімнату, й вона так страждала, що мені аж стало її шкода. То було наче хтось зірвав з обличчя Саллі маску, й вона раптом змогла побачити в дзеркалі, що відбувалося всі ці роки, коли вона втрачала час, коли її звинувачували в тому, чого вона не робила, коли її називали брехухою та карали, коли вона чула шепіт за спиною, коли люди крутили собі у скроні вказівним пальцем.

— Я не хочу жити! — закричала вона.

«Ти мусиш жити», — промовив голос.

— Хто ти? Чий це голос? Хто ти такий?

«Я тут, щоб наглядати за тобою».

— У мене розщеплення особистості. Я божевільна. Я хочу вмерти!

«Тепер, коли ти знаєш правду, то стаєш на шлях зцілення. Не здавайся».

— Я не витримаю цього пекла! Дозволь мені померти!

Вона розбила склянку та почала різати собі зап’ястя, але голос її зупинив:

«Тепер, коли ти побачила Беллу, ти знаєш правду і приймеш інших емоційно та розумом. Розкажи докторові Ешу. І тоді твоє лікування просунеться вперед».

Саллі знепритомніла.

Я не знала, звідки лунав той голос. Ми, мабуть, усі збожеволіли.

* * *

Під час сеансу в п’ятницю в лікарняному кабінеті Саллі розповіла Роджеру, що сталося, і це його засмутило.

— Я планував зіткнути вас із іншими особистостями, — сказав він, — але очікував, що буду сам присутнім, коли ви дізнаєтесь правду. Не міг собі уявити, що ви це побачите по телевізору.

— Я хотіла померти, докторе Еш. За все своє життя я ще ніколи не почувалася так зле.

— Це болючий, але необхідний крок на шляху до зцілення. Ми прорвалися крізь заперечення — вашу першу лінію оборони — і тепер, коли ви змушені сприйняти факт, що всередині вас існують інші особи, то можете рухатися далі до спільної свідомості. Щойно ви всі навчитеся підтримувати зв’язок одна з одною, то зможете жити відносно безпечним життям. Найбільшою небезпекою було те, що жодна з вас не знала про те, що роблять інші.

— Вибачте, що намагалася вбити себе, докторе Еш.

Кілька секунд він замислено дивився на неї. Тоді нахилився вперед.

— Це мене турбує.

— Більше я такого не робитиму.

— Ми дійшли до надзвичайно делікатної фази, Саллі. Зараз ви у великій небезпеці. Я думаю, найкраще для вас буде залишитися тут добровільним пацієнтом. Ненадовго, тільки, щоб ми могли розвинути спільну свідомість.

Їй перехопило подих.

— Але навіщо? Я не божевільна. Ви сказали, що я не психічно хвора.

— Звісно ж ні. Але, як я щойно сказав, наступний крок для нас неймовірно важливий, і я хочу, щоб вас оточували люди двадцять чотири години на добу, на випадок, якщо будуть ще провали в пам’яті.

Саллі, скривившись, похитала головою.

— Але ці провали я мала все життя, і мені не була потрібна госпіталізація. Що ви хочете зробити?

Роджер нахилився вперед, взяв її долоні в свої та глянув їй у вічі.

— Саллі, дотепер, щоразу, як я вас гіпнотизував та дозволяв запам’ятати рівно стільки, скільки ви самі того бажаєте, ви приходили до тями з цілковитою амнезією. Ви настільки сильно блокували себе від інших, що терапія не давала жодних результатів.

— А що ви збираєтеся зробити зараз? — В її голосі вчувалися тривога та страх.

— Я даватиму вам психотичні команди, щоб ви запам’ятовували те, що відбувається, коли я розмовляю з іншими. Ви не тільки чутимете інших, Саллі, а й пам’ятатимете, що почули. Ви почнете їх приймати.

— Я не хочу нікого приймати. Просто позбудьтеся їх.

— Ми не можемо цього зробити. Тепер, коли ви