Читати книгу - "Книга про причини"

203. Всяка сотворена в часі субстанція або завжди є в часі й час не спливає з неї, бо вона сотворена рівно з часом, або ж спливає понад часом і час спливає з неї, бо вона сотворена в котрісь хвилі часу.

204. Quod est quia si creata sequuntur se ad invicem et substantiam superiorem non sequitur nisi substantia ei similis, non substantia dissimilis ei, sunt substantiae similes substantiae superiori — et sunt substantiae creatae a quibus non superfluit tempus — ante substantias quae [non] assimilantur substantiis sempiternis, et sunt substantiae abscissae a tempore, creatae in quibusdam horis temporis. Non est ergo possibile ut continuentur substantiae creatae in quibusdam horis temporis cum substantiis sempiternis, quoniam non assimilantur eis omnino. Substantiae ergo sempiternae in tempore sunt illae quae continuantur cum substantiis sempiternis, et sunt mediae inter substantias fixas et inter substantias sectas in tempore. Et non est possibile ut substantiae sempiternae quae sunt supra tempus, sequantur substantias temporales creatas in tempore, nisi mediantibus substantiis temporalibus sempiternis in tempore.

205. Et istae quidem substantiae non factae sunt mediae, nisi quoniam ipsae communicant substantiis sublimibus in permanentia et communicant substantiis temporalibus abscissis in tempore per generationem; ipsae enim quamvis sint sempiternae, tamen permanentia earum est per generationem et motum.

206. Et substantiae sempiternae cum tempore sunt similes substantiis sempiternis quae sunt supra tempus per durabilitatem et non assimilantur eis in motu et generatione. Substantiae autem sectae in tempore non assimilantur substantiis sempiternis quae sunt supra tempus per aliquem modorum. Si ergo non assimilantur eis, tunc non possunt recipere eas neque tangere eas. Necessariae ergo sunt substantiae quae tangunt substantias sempiternas quae sunt supra tempus, et erunt tangentes substantias sectas in tempore.

204. Це тому, що, оскільки сотворені речі йдуть одна за одною, і за вищою субстанцією йде лише подібна до неї субстанція, а не неподібна до неї, то субстанції, подібні до вищої субстанції, і сотворені субстанції, з яких не спливає час, є перед тими субстанціями, які не уподібнюються до віковічних, відтятих від часу субстанцій, і які сотворені в котрісь хвилі часу[135]. Отож неможливо, щоб субстанції, сотворені в котрісь хвилі часу, належали до порядку віковічних субстанцій, бо геть до них не уподібнюються. Отож віковічні субстанції в часі — це ті, які співіснують із віковічними субстанціями і є посередині між тривкими субстанціями і субстанціями, розпорошеними в часі[136]. І віковічні субстанції, які понад часом, можуть іти за дочасними, сотвореними в часі субстанціями не інакше, як через посередництво дочасних субстанцій, віковічних у часі.

205. І оці-то субстанції постають посередині не інакше, як тому, що мають спільне і з возвишенішими субстанціями[137] — у постійності; і з субстанціями дочасними, розпорошеними у часі, — через породження. Адже хоча вони віковічні, їхня постійність — через породження і рух.

206. А субстанції, віковічні в часі, подібні до віковічних субстанцій, котрі понад часом, завдяки тривкості; проте не подібні до них своїм рухом і породженням. А от субстанції, розпорошені у часі, у жоден спосіб не подібні до віковічних субстанцій, котрі понад часом. Отже, якщо не подібні до них, то й не можуть приймати їх ані до них дотикатися. Тому-то конечними є такі субстанції, щоб і віковічних, понадчасових субстанцій торкалися, і до розпорошених у часі субстанцій були дотичними.

207. Ergo aggregabunt per motum suum inter substantias sectas in tempore et inter substantias sempiternas quae sunt supra tempus. Et aggregabunt per durabilitatem suam inter substantias quae sunt supra tempus et inter substantias quae sunt sub tempore, scilicet cadentes sub generatione et corruptione. Et aggregabunt inter substantias bonas et inter substantias viles, ut non priventur substantiae viles substantiis bonis et priventur omni bonitate et omni conveniente, et non sit eis remanentia neque fixio.

208. Iam ergo ostensum est ex hoc quod durabilitatis duae sunt species quarum una est aeterna, et altera est temporalis. Verumtamen una durabilitatum duarum est stans, quieta, et durabilitas altera movetur; et una earum aggregatur et operationes eius omnes simul, neque quaedam earum est ante quamdam, et altera est currens, extensa, quaedam operationes eius sunt ante quasdam. Et universalitas unius earum est per essentiam suam, et universalitas alterius est per partes suas quarum unaquaeque est seiuncta suae compari per modum primum et postremum.

209. Iam ergo manifestum est quod substantiarum quaedam sunt quae sempiternae sunt supra tempus, et ex eis sunt sempiternae aequales tempori et tempus non superfluit ab eis, et ex eis sunt quae abscissae sunt a tempore et tempus superfluit ab eis ex superiori earum et ipsarum inferiori, [scilicet ex principio earum usque ad extremum ipsarum] et sunt substantiae cadentes sub generatione et corruptione.

210. Inter rem cuius substantia et actio sunt in momento aeternitatis et inter rem cuius substantia et actio sunt in momento temporis existens est medium, et est illud cuius substantia est ex momento aeternitatis et operatio ex momento temporis.

207. Отож вони через свій рух сполучатимуть субстанції, розпорошені в часі, і віковічні субстанції, котрі понад часом, а через свою тривкість — сполучатимуть субстанції, котрі понад часом, і субстанції, котрі в часі, тобто ті, що