Читати книгу - "Беззаперечна правда"

дві години. Вона дуже підтримувала Каса і вважала, що бокс – це вельми добре рішення для мене. Я все ще був не в собі, тому сказав їй, що не збираюся повертатися до Кетскілла. Вона повідомила мені, що якщо я хочу залишитися в Брукліні, то їй доведеться зробити деякі документи, тоді поліція забере мене, а вона помістить мене де-небудь в Нью-Йорку. Мені тоді було шістнадцять, тож я знав, що вона говорить повну нісенітницю. За законом я не зобов’язаний був ні перед ким звітувати. Але я повернувся разом із нею на північ штату. Я подивився на свою квартиру і побачив, як моя мати жила в бідності та хаосі, а потім подумав про те, як вона померла. Це повністю змінило мої думки про те, як я збираюсь далі жити. Нехай вона буде короткою, але я намагатимусь, щоб вона була сповнена славою.

Коли я повернувся до Кетскілла, Кас допоміг мені пережити смерть моєї матері. Він розповів мені про той день, коли помер його батько. Кас був тоді разом із ним у будинку, і його батько кричав. Він не міг йому допомогти, бо не знав, що робити. Кас допоміг мені знову набратися сил. Тоді білий південноафриканський боксер на ім’я Чарлі Вейр, який був головним претендентом на титул чемпіона світу в середній вазі серед юніорів, приїхав зі своєю командою в Кетскілл, щоб тренуватися у Каса. Це було за часів апартеїду, і Кас сказав їм: «У нас тут є чорний хлопчик. Він – частина нашої сім’ї. Ви повинні ставитися до нього з повагою. Так само, як ви ставитесь до мене і Камілли, ви маєте ставитись і до нього».

Це було неймовірно. Ніхто ніколи мене так не захищав. Чарлі та його команда платили, щоб тренуватися з Касом, і зазвичай, хто платить, той і танцює. Але Кас дав їм знати, де їхнє місце. Кас і вдома так розмовляв.

«Послухай, тепер ми твоя сім’я, ясно? – сказав він мені. – І тепер ти наш хлопчик. І ти принесеш багато гордості цій родині. Гордості та слави».

Ми сиділи втрьох за обіднім столом, і Кас говорив:

– Глянь на свого чорного сина, Камілла. Що ти про це думаєш?

Камілла вставала, підходила до мене і цілувала.

Але за місяць наше скромне ідилічне життя було зруйновано. Я все зіпсував. У Каса були проблеми з моїм тренером Тедді Атласом. Вони сварилися через гроші. Тедді нещодавно одружився з дівчиною із сім’ї, яку Кас вважав недобропорядною, тому, коли Тедді просив грошей, Кас не давав йому багато. Тедді страждав і хотів, щоб я перейшов до професійної ліги, адже це б дало йому можливість мати його долю з моїх виграшів, однак Кас доки не мав планів робити з мене професіонала. Тож усім було зрозуміло, що Тедді збирається покинути Каса і спробує взяти мене із собою. Але я ні за що в світі не хотів йти від Каса.

Але потім я зробив те, що змусило Каса позбутися Тедді. Я був знайомий із сестричками жінки Тедді ще до того, як із ними познайомився сам Тедді. Ми всі разом ходили до школи і були друзями. Дівчата завжди фліртували зі мною, але у мене ніколи не доходило з ними до чогось сексуального. Одного разу я тусувався з дванадцятирічною сестрою його дружини і якось схопив її за дупу. Я не хотів робити нічого поганого. Я просто дурів і схопив її за дупу, хоча не повинен був цього робити. Це був просто дурний вчинок. Я просто зробив це не подумавши. У мене не було жодних навичок спілкування з дівчатами, тому що Кас не випускав мене із спортзалу. Я пошкодував, щойно зрозумів, що накоїв. Вона нічого мені не сказала, але я знав, що це повинно було її збентежити.

Пізніше ввечері мій спаринг-партнер відвіз мене до спортзалу на тренування з Тедді. Я вийшов із машини, а Тедді вже чекав на мене зовні. Він виглядав дуже сердитим.

– Майку, йди-но сюди. Я хочу поговорити з тобою, – сказав він.

Я підійшов до нього, а він витягнув пістолет і приставив його до моєї голови.

– Шибздик, ніколи не торкайся до моєї сестрички – він вистрілив із пістолета в повітря, просто біля мого вуха. Звук був настільки гучним, що першої хвилі я подумав, що він відстрелив мені вухо. А потім Тедді побіг. Я б теж так вчинив, тому що спортзал знаходився на даху поліцейської дільниці.

Тепер, коли Тедді говорить про той випадок, він напускає на себе вид, ніби налякав мене до смерті. Правду кажучи, то був не перший раз, коли хтось приставляв пістолет до моєї голови, але я, звісно, не говорив нічого на кшталт «давай, стріляй у мене, шибздик». Я нервував. Мій слух, до речі, повернувся лише через деякий час після пострілу. Але я відчував, що наробив лиха. Я шанував Тедді. Я сказився і можливо сказав комусь, що збираюсь помститися Тедді, але насправді я б ніколи не зміг вчинити йому чогось поганого. Він навчив мене битися і був зі мною з самого початку.

Камілла розлютилася на Тедді. Вона хотіла, щоб Кас висунув звинувачення і заарештував його, але Кас цього не зробив. Він знав, що Тедді був на випробувальному терміні по якійсь іншій справі і що його відразу посадили б у в’язницю. Тедді і його сім’я врешті-решт переїхали до міста.

І я був усьому цьому винний. Мені просто шкода, що все так вийшло. Після того, як Тедді пішов, я почав працювати з Кевіном Руні, ще одним боксером, з якого Кас зробив тренера. Руні й Тедді були друзями дитинства, і Тедді познайомив Кевіна з Касом. Ви можете собі уявити, як забурлили емоції після того всього, що сталося.

Я ПОЧУВАВ СЕБЕ ВЖЕ ДОСИТЬ ДОСВІДЧЕНИМ БІЙЦЕМ ТОДІ, КОЛИ МИ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ З РУНІ. ЗАЗВИЧАЙ, КОЛИ хлопці виграють турніри, вони стають перебірливими щодо того, з ким будуть битися. Але не я. Я бився з ким завгодно і де завгодно: будь-то їхнє рідне місто чи двір їхнього будинку.

Кас говорив мені: «Бий їх просто в їхній вітальні і хай їх сім’ї будуть рефері на вашій битві». Я просто хотів битися і нічого не боявся. Я бився в Чикаго, Род-Айленді, Бостоні – де завгодно. І люди казали: «Це Тайсон, він двічі вигравав Юнацькі Олімпійські ігри».

У грудні 1982 року я зазнав своєї першої поразки на турнірі. Я бився на аматорському чемпіонаті США в Індіанаполісі, і моїм суперником