Читати книгу - "Беззаперечна правда"

був Ел Еванс. Мені тоді було шістнадцять, а йому – двадцять сім, він мав міцний удар і був дуже досвідченим хлопцем.

У першому раунді я накинувся на нього і надавав йому тонну тумаків. Теж саме я зробив і в другому раунді. Я штовхав його від стовпа до стовпа. У третьому раунді я став трохи диким, він відповів лівим хуком, і я впав. Я відразу схопився і знову кинувся на нього. Цього разу він збив мене з ніг правою рукою. Я встав і знову почав атакувати, але підковзнувся. На цьому моменті рефері й зупинив бій. Насправді, я не дуже постраждав. Я міг би продовжувати в тому ж дусі. Кас кричав зі свого кута на рефері.

Я був зруйнований. Я хотів вигравати на кожному турнірі. Мені подобалося, як вшановували чемпіона після його перемоги. Я хотів відчути це знову, я був залежний від уваги публіки.

Кас, певно, подумав, що поразка похитнула мою впевненість та волю до перемоги, і коли ми повернулися в Кетскілл, він дав мені невелике напучення.

«Подивись на чемпіонів, про яких ти читав у всіх цих книгах. У якийсь момент на початку своєї кар’єри багато хто з них зазнавав нокаутуючих поразок. Але вони ніколи не здавалися. Вони терпіли. Ось чому ти про них читаєш. А ті, хто програв і все кинув… що ж, їхні демони переслідуватимуть їх аж до самої могили, тому що у них був шанс не здаватися, але вони не скористалися з нього. Ти маєш протистояти своїм демонам, Майку, інакше вони гнатимуться за тобою слідком цілу вічність. Пам’ятай, ти маєш бути обережним із тим, як ведеш свої бої, адже те, як ти їх ведеш, впливатиме й на те, як ти проживатимеш твоє життя».

Я виграв свої наступні шість боїв, а потім боровся на національному чемпіонаті Золоті Рукавиці проти хлопця на ім’я Крейг Пейн. Я нокаутував Пейна на рингу протягом трьох раундів, зустрівши лише його слабкий опір. Тож я був упевнений у перемозі, коли офіційний представник, який тримав великий трофей, пройшов повз мене на ринг. Крейг і я стояли з обох боків від судді, і він тримав нас за руки, чекаючи на рішення. Я почав піднімати іншу руку в знак торжества, коли помітив, як модератор церемонії, що тримав трофей, показує Крейгу піднятий вгору великий палець.

«А переможцем у суперважкій вазі стає… Крей Пейн».

Я був приголомшений. Публіка вибухнула гучним свистом. Зайдіть на YouTube і подивіться цей бій. Мене обкрутили круг пальця. Після бою Емануель Стюард, великий тренер з Детройта, у програмі якого був Пейн, сказав мені, що він, безумовно, вважає, що я переміг. Кас був злий через це рішення, але він був щасливий бачити, що я зміг добре пережити такий тип змагань. Він знав, що ми перемогли морально, але мені від цього не стало легше. Після бійки я довго плакав, як мала дитина. У мене не було часу довго ображатися. Я одразу ж повернувся до спортзалу, щоб тренуватися до нових турнірів. У серпні 1983 року я виграв золоту медаль на турнірі CONCACAF серед юнаків до 19 років. 1984 року я виграв її вдруге. Того ж року я виграв золоту медаль на національному турнірі «Золоті рукавички», нокаутувавши Джонатана Літтлса в першому раунді. З Літтлсом я бився ще 1982 року на відборі до Юнацької Олімпіади, і він був єдиним моїм опонентом, який пройшов зі мною до другого раунду. І тепер настав час готуватись до Олімпійських випробувань.

Поки я готувався до Олімпійських ігор, спортивний журналіст Алекс Валлау приїхав в Кетскілл, щоб зробити репортаж про нас із Касом. Якоїсь миті нас попросили сісти у вітальні і поговорити один про одного. Кас був одягнений в офіційний сірий костюм і картату спортивну сорочку. Я був у костюмних штанях, сорочці та білій панамці Кенгол.

Алекс запитав Каса про роботу зі мною, і той зарядив цікавий, схожий на потік свідомості реп.

– Усе своє життя я думав про те, щоб створити ідеального бійця. Людина здібна на таке, думав я. Я побачив у ньому якості майбутнього чемпіона, тому що він завше був здібний до росту і перевершував своїх партнерів зі спарингу. Я вчив його рухам, схожим на ті, що в карате, так, щоб тіло пристосовувалося до бою, навіть якщо опонент не вважає це необхідним. Він здатен бити зі швидкістю блискавки на подив його супротивникам. Він володіє неймовірною швидкістю, координацією та інтуїтивним почуттям часу, яким зазвичай навчались після десяти років боротьби, коли, як в старі часи, займаються боксом кожен божий день.

Я не починаю навчати боксу, доки не переконаюсь, що учень здатен сприймати мою науку. Я багато розмовляю з учнем, щоб з’ясувати, що він за людина. Адже те, ким ми є сьогодні, ми завдячуємо сумі всіх наших вчинків та помислів. Отже, у випадку Майка ми розмовляємо, і я намагаюся з’ясувати, скільки шарів досвіду, шкідливих звичок та всього іншого мені потрібно зішкребти з нього, щоб дістатися до самої його суті й виставити її на огляд так, щоб не лише я, а й він сам зрозумів себе. З цього моменту прогрес стає швидшим.

– І що ж ви знайшли під всіма тими шарами, що зішкребли з Майка Тайсона? – запитав Алекс.

Кас вагався.

– Я знайшов те, що шукав: людину з вельми хорошим характером, здатну робити все необхідне, щоб вирости в хорошого бійця, а то й чемпіона світу. Коли я це зрозумів, моїм наступним завданням стало показати ці якості йому самому, адже доки він, як я колись, не усвідомлював їх, вони не здатні були стати йому у пригоді. Уміння бути дисциплінованим, уміння робити те, що має бути зроблено, попри те, як він почувається на той момент – ось це, на мій погляд, є визначенням істинного професіонала. Я думаю, що Майк швидко наближається до цього вміння, і це буде важливий моменти, через який, на мою думку, Майк повинен пройти, щоб стати найкращим у світі бійцем. І, виходячи з усього, що ми знаємо – хіба щось непередбачуване втрутиться в плин історії – якщо він і надалі працюватиме наполегливо і без перерв, спарингуватиме і займатиметься всім необхідним, – він може увійти в історію як один із найкращих бійців усіх часів і народів, а може, й просто стане найкращим бійцем в усьому білому світі.

Я був надзвичайно щасливим, що Кас говорить про мене. Потім Алекс запитав Каса, чи важко людині його віку працювати з таким