Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"

«Залишу батьківщини вічний Рим…»
Залишу батьківщини вічний Рим Заради меду, золота і шовку. Піду в дорогу, прихопивши, крім Сліпої правди, дику душу вовка. В багатоборство гралися боги — Намарне йшли, даремно умирали… Та слід у Римі вовчої ноги Не Геродотом вписаний в аннали. «Я свідок розпаду підвалин. Це зеніт…»
Я свідок розпаду підвалин. Це зеніт Всеруйнування атомів і суті. Ідуть паломники, в гарячу магму взуті. Несуть в долонях саджанці і лід. Ненатлість логіки потопу: пахне сіль. Гранітні плити. Скальпель. Плавний розтин. Земля у язвах. Вітер звідусіль Мертвотний дух у мертві мушлі зносить. Хто просить, той і має. Рівність ран. Всі різні в сім'ях — Каїн, Авель, третій… Апокаліпсис. Дика зав'язь. Лан Під диким небом воронням облетів. І лиш одне із сотень поколінь, Які принишкли — без знання — в утробі, Повернеться до сонця. І крізь тінь Затемнення хтось загукає: «Пробі!» «При непрозорих вікнах пірамід…»
При непрозорих вікнах пірамід, Де забуття настояне на плоті, Лежить папірус, наче білий світ, Для Нефертіті в світовій скорботі. Їй світить сфінкс, як видиво душі. Їй — скарабеїв скалки і карати… Мені занадто пишуться вірші. Я, певно, скоро буду умирати. «Антидія літургій — чи передоплата води?..»
Антидія літургій — чи передоплата води? Буде тихою смерть, до якої мене не спинити. Намалюю дорогу, щоби ти не приходив сюди, Щоби камінь не ріс в достеменному прагненні жити. Так буває надвечір, як тане котрийсь з вітражів, На якому печать проступає — і кане в склепіння. Пішаниця чи кінний, ти відчай своїх голосів Заповів не слідам, а чужим упослідженим тіням. Бо ціною за видих — приречення судного дня, Біла хованка віри, злагіднений дотик святого. Я люблю тебе так, ніби ти мені вічність відняв, Оплативши душею нужденну свою перемогу. «Ми відходимо в жовте…»
Ми відходимо в жовте — так у Книзі написано нам. Діти сплять перед ранком особливо: їм сняться дерева, Їм вже майже відомо усе, що забулось батькам, Навіть трішечки більше; йде бій волоока з левом. І комусь пересниться — чи майже присниться — вода Й усвідомлення смерті як спеки, як звички вмирати. Абсолют льодоставу, і тільки найменше вгада Комбінацію літер найпершого слова — «мати». «Солодкий сік, не спитий з вуст, а стятий…»
Солодкий сік, не спитий з вуст, а стятий. Причасна кров п'янить, немов вино. Єдиний мій, ну що тобі сказати? Воно болить, не гоїться воно. Любов моя на сто імен посліпла, Бо ти — як сонце, ти мене обпік. Піду до відьми, нашепочу срібла — І буде куля в груди, буде лік Супроти болю… Як тебе любити? Супроти болю істини нема. Далеке сонце світить, світить, світить, А я — під ним, незряча. І сама. «Скажи