Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

-        Ми не торгуємо дівчатами проти їх волі, - ричу, роблю крок уперед. Кулаки просять повтору. - Невже ти думав, що тобі це так просто минеться?

-        Мене запевнили, що дівчина професіонал, - намагається виправдатись нікчемними доводами. - Треба було попередити, що вона незаймана, я б доплатив.

Я завмираю, шокований почутим, недовірливо прищурюю очі.

-        Хто тобі сказав, що вона незаймана? - вимагаю відповіді.

Ледь стримуюсь, щоб не кинутись на нього знову.

-        Вона сама. Благала зупинитись, що в неї не було ще чоловіків. А мене це лише більше завело. Люблю недоторканих дівчат. І якщо вона грала, то дуже переконливо.

Здорового кутка рота торкається огидна посмішка і я лечу на нього, щоб її стерти. Розлючений б'ю з повної сили. Декілька ударів і він на землі, знову заливається кров'ю, лише цей раз при свідомості.

-        Хрінова у вас контора. Більше ніколи з вами не зв'яжусь, - плюється він кров'ю.

Скоріш за все сп'яніння полегшує йому біль. Шкода. Хотів би я, щоб він відчув справжню муку. Щоб навіть в голову не приходило знову зайнятись огидною справою, яку він ледь не скоїв.

-        В кого ти її замовив? Майже всі замовлення проходять через мене, в крайньому випадку через бармена. А я тобі точно її не дарував.

-        У дівки якоїсь, навіть не знаю, як її звати. Вона запропонувала, я погодився, напевно помітила, що я декілька днів назад цікавився рудою. Обожнюю рудих.

Він розслабляється і розвалюється на підлозі, мов дохлий тюлень. Очі мрійливо закочує до стелі. Бити більше його немає сенсу. Тому лише раз копаю під ребра і залишаю кімнату.

Саша чемно стоїть біля дверей здоровенною шафою.

-        Вишвирнеш його на двір і скажеш прибиральниці, нехай прибере кімнату, - кидаю йому, коли проходжу повз. Він дивиться на  мене розуміючим поглядом. - І скажеш Тані, нехай зайде у кабінет.

Ця дівка попала конкретно. Нехай навіть не надіється, що я її пробачу.

Поки чекаю, нервово міряю кабінет широкими кроками. Кидаю погляд на пляшку з коньяком, хочеться випити, заспокоїтись. Але не можна, я за кермом і ще збираюсь повернутись до своєї рудої дівчинки.

Таня тихо стукає, заходить невпевнено, очі ховає. Негідниця, знає що винна.

-        Краще тобі сказати відразу правду, інакше пошкодуєш, - ричу на неї.

Вона кулиться, втягує шию в плечі. Виглядає незграбно і жалюгідно, але її почуттів шкодувати не буду. Вона ж Настю не пожаліла.

-        Я нічого не знала, - пищить не своїм голосом.

-        Хочеш дурною прикинутись? - кричу і роблю крок вперед. Хапаю її за зап'ясток, міцно стискаю. - Швидко розповідай як є.

Вона підносить переляканий погляд, кривиться наче зараз заплаче, а я ще сильніше стискаю руку. Якщо буде синець, нехай нагадає їй про мораль і людяність.

-        Я чесно тут ні при чому, - починає швидко говорити. - Це все Ліна придумала. Підійшла до того мужика, запропонувала йому розвагу. Моє завдання було відправити до нього Настю. Але я не знаю, про що Ліна з ним домовлялась. Я не думала, що він зробить таке...

Вона замовкає, а я з огидою відштовхую її від себе. Ліна значить. Від неї можна таке чекати. Як би вона не прикидалась лагідною і хорошою, та справжню сутність вже давно розкусив. Хочеться щось жбурнути вивільнити злість, але під руку нічого не попадається.

-        Ти і справді дурна, якщо надіялась, що дорослий хтивий чоловік буде грати карти на одинці з привабливою дівчиною. Або ти брешеш і хочеш себе виправдати. Обирай одне з двох.

Дивлюсь на неї злими очима, від незадоволення зціплюю зуби. І що цим вони хотіли добитись? Невже Ліна думала, що таким чином усуне конкурентку? Ох, сильно вона помилилась. І подругу за собою потягнула.

-        Перше, значить я дурна, - неохоче відповідає Таня і опускає очі.

-        Тоді ти звільнена. Таких як ти, я не хочу бачити у своєму клубі, - говорю і з насолодою спостерігаю, як вона дивується. Не сподівалась, що буде так категорично. - Можеш знімати форму прямо зараз. Розрахунок забереш завтра.

-        Але Стасе, - заперечує, намагається виправити ситуацію.

З надією робить крок в мою сторону. Знаю, втрачати грошову роботу не хоче. Де вона ще так заробить?

-        Треба було раніше думати. Геть.

Піднімаю голос і їй нічого не залишається, як піти. Рішення я не зміню.

З однією розібрався. На черзі інша. Та сьогодні в неї вихідний, розберусь завтра.

Після розмови з Танею залишаю клуб і їду додому. Хочеться швидше побачити Настю. По дорозі обдумую її поведінку по відношенню до мене. Тепер зрозуміла її невпевненість і те, як вона в останню мить відштовхувала мене від себе.

Незаймана. Це так несподівано. Адже на скільки я знаю, їй вже біля двадцяти років. Невже такі дівчата ще бувають? Власне, я таких не зустрічав.

У кімнаті тихо і темно. Напомацки підходжу до ліжка і акуратно прилягаю біля невеликого горбика ковдри, під яким солодко спить Настя.