Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш, Ольга Християнчук"

-         Не хвилюйся, - посміхається він хижо. – Відстань для мене не перепона. Тобі не вдасться мене позбутись так легко.

Я зітхаю важко і приречено. З кожним разом відмовлятися від компанії цього хлопця стає все важче.

-         То що? Може пообідаємо, якщо вже ми тут, - пропонує Давид і я охоче киваю. Їсти хочеться. – Я пригощаю.

Захотілось заперечити, та цей раз корюсь його волі.