Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

Глава 10

Катаріна згадала, як вона вперше побачила Арсена. Це було близько року тому. Ще до того, як він з'явився в холі готелю, в якому вона на той час працювала, весь персонал на вуха поставили. Мовляв, зараз приїде гість, перед яким треба низько стелитися. Якщо скаже стрибати, то можна лише запитувати, як високо. Ні в якому разі не перечити йому.

Арсен Касьян був власником елітного нічного клубу у Києві, проте всі знали, що це не єдина його діяльність. Про таких, як він, не говорять вголос, а якщо обговорюють, то лише пошепки у вузькому колі. Коли стало відомо, що він зупиниться у “Делюксі”, власник готелю провів чіткий інструктаж: усі забаганки виконувати, довго в очі не дивитися, нічого зайвого не запитувати.

Всі дуже нервували перед його приїздом. Катаріна також місця собі не знаходила, адже зроби щось не так, то можна і роботу втратити, а цього вона собі дозволити ніяк не могла.

В її уяві Арсен Касьян ввижався таким собі мафіозі, якому років з 40-50 з перснями на руках та кубинською сигарою. Мабуть, передивилася фільмів про італійську мафією. Вона не звернула особливої уваги, коли в хол увійшов молодий хлопець приблизно її віку у звичайних синіх джинсах, чорній футболці та сонцезахисних окулярах. Тож коли він назвав своє ім'я та прізвище, Катаріна не розчула з першого разу.

— Вибачте, повторіть ще раз, будь ласка, — попросила вона. На той момент, вона ще гадки не мала з ким розмовляє. Бо ж ну не може бути бандит, якого всі так бояться, таким молодим і привабливим.

Її напарниця, що стояла позаду враз зблідла і мало не сповзла під рецепшн від хвилювання. Вона, на відміну від Кати, добре знала рсена Касьяна в лице. 

Катаріна порушувала усі правила, які їм так довго втолковували. Напарниця злегка штурхнула її, ніби намагаючись попередити, та вже було пізно. Катаріна дивилася хлопцю прямо в очі та ще й насмілилися перепитати його ім’я! А його очі... Та у них же можна було потонути! Чорнющі, вони затягували й не відпускали.

В Арсена таке видно було вперше. Він спочатку здивувався, потім зацікавлено обдивився її з ніг до голови, щось сам до себе хмикнув і повторив голосніше.

— Я — Арсен Касьян. Має бути заброньований пентхаус на моє ім'я.

Катаріна почала вводити інформацію в систему і тут її мов током шибонуло. Касьян. Той самий. Приїхали.

Дівчина постаралася максимально швидко знайти картку від номера, коли вона її передавала, то вже не дивилася гостю в очі, а її руки злегка тремтіли.

Арсен зловив її за руку і злегка смикнув на себе, від чого Катаріна все ж підняла погляд вверх.

— А ти нічого така, — він опустив погляд на її бейджик,— Ка-та-рі-на. Ще побачимося, — Арсен підморгнув дівчині й пішов в сторону ліфта. Тільки тут Катаріна помітила, що за ним прямують двоє кремезних молодиків. Скоріш за все його охоронці. 

Коли двері ліфта зачинилися, на Катаріну налетіла Наталка — її напарниця.

— Ти що здуріла? Нас же попереджали! Тепер він не заспокоїться, поки не отримає тебе у свою колекцію трофейних дівчат.

— Ой, скажеш теж таке, — відмахнулася Катаріна. — Здалася я йому! Ти його бачила? Впевнена в нього купа прихильниць.

— Воно то так, але Арсен Касьян сам обирає з ким спати й відмовити йому, це підписати собі смертний вирок, — Наталка провела рукою по шиї.

— Думаю, ти перебільшуєш, — поморщила носа Катаріна.

— Молися, Като, щоб він перемкнув свою увагу на когось іншого. Бо станеш його підстилкою. Він ніколи ні з ким не зустрічається, тільки спить. А потім їх ніхто не бачить. От так от!

Катаріна промовчала. Ото вляпалася. Невже цей Арсен дійсно такий небезпечний? А за зовнішністю так і не скажеш.

Ні, звісно, він виглядав мужньо. Високий, статура спортивна, видно, що займається спортом і багато, а от риси обличчя жаху не навіювали. Навпаки, вабили. Але ж не дарма смертельно небезпечні рослини дуже привабливі? А ще ці чутки, що дівчата зникають потім. Ну не в асфальт він же їх закатує? Правда, ж?

Проте, сподівання Катаріни не справдилися і того ж вечора на рецепшені з'явився букет червоно-бордових троян і записка.

Катаріно, чекаю тебе в головному ресторані о 19:00

Підпису не було, але всім в так було ясно від кого ці квіти. Звісно, про це одразу дізнався керівник готелем. Він відпустив дівчину додому переодягатися і сказав, що якщо вона ризикне життям і не прийде на побачення до Арсена, то в на роботі більше може не з'являтися. 

Катаріна вирішила, що якщо вже так вийшло, то тепер вона має зробити все, щоб не сподобатися Арсену. Дівчина обрала максимально закриту сукню, що сиділа на ній, мов мішок, змила макіяж, обрала балетки замість підборів і твердо вирішила, що на побаченні буде прикидуватися дурненькою. Стратегія була непоганою, шкода, що Арсен одразу її розкусив.

— Ти навіщо ти затіяла весь цей цирк? — зі сміхом в голосі запитав він.— Проте, мені це навіть подобається. Набридла, знаєш, одноманітність. А ти неординарна.

Катаріна мало під стіл не впала. От на тобі, хотіла як краще, а тут... Неординарна...

— Я тебе для чого взагалі покликав? — продовжив хлопець. — Будеш мене супроводжувати, поки я тут. Я маю відвідати кілька важливих культурних подій і мені не завадить приваблива компаньйонка. Тільки прошу без оцього маскараду, — він тицьнув рукою на сукню Катаріни, а та густо почервоніла. Їй було соромно, що Арсен швидко зрозумів, що вона спеціально так нарядилася.

— Я можу подумати? — майже пошепки запитала вона.

— Звичайно, в тебе є 5 хвилин, щоб дати відповідь, —  відповів Арсен та з незворушним виглядом продовжив вечеряти.

Дівчина мовчала і нервово стискала серветку у руці.

— Катаріно, я знаю, що про мене говорять. Просто повір, я — не монстр, нікого ні до чого не примушую. Для тебе це теж відкриє багато перспектив. Я познайомлю тебе з серйозними впливовими людьми. Але в тебе завжди є вибір.

Ага, отакий собі вибір без вибору. Катаріна добре розуміла, що відмовляти таким людям, як Арсен не можна, тож погодилася. Так почалася їхня історія.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍