Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

Сандрін високо задерла брови і теж зупинилася. Треба ж. Вияв емоції.

- Не питай. Я потім все поясню. Тобі вже кілька разів доводилося мені довіритись. Довірся і цього разу. - впевнений вигляд Жазель змусив замислитися Химерницю.

Роздумувала Сандрін недовго. Раніше все було не так. Раніше все здавалося таким знайомим та передбачуваним. Що творилося у світі зараз, знав один Батько. Якщо він насправді існував. Химерниця зітхнула і запалила очі. Як завжди, разом з ними фіолетовими фарбами заграло і ожило її волосся, яке мелодійно майоріло на вітрові. Вона запустила руки просто в голову Делоріс. Жазель охнула від несподіванки, а Делоріс, здавалося, й не помітила нічого. Хіба її не бентежило, що інша людина пальцями порпалася у неї в мізках?

- Ти тільки не перестарайся, щоб я не побігла атакувати амаліонів. - попросила учениця.

- А Химерниці тутешні міцні, як сталь. - посміхнулася Дезіре. - Але, якщо вже у вас такі варварські звичаї — лізти один одному в голову…

Вона миттєво запалила свої виразні фіолетові очі. Жазель зауважила, що волосся її залишилося такого ж кольору, яким було і раніше. Клерк вже бачила її за роботою, але тоді виникла така раптова ситуація, що ця мить зовсім випала з її поля зору. Світилося тоді у неї волосся чи ні? Дезіре зробила схожі маніпуляції зі своєю супутницею. Як там її звати? Жазель не запам'ятала імені. Вона окинула іншу Химерницю поглядом. Висока. Чорне шкіряне вбрання, чорне довге волосся, заплетене в десятки тугих тонких кіс. Косичка. Тепер її можна так називати. Який у неї переважливий колір? Жазель не могла згадати, чи стояла вона тоді поряд із Максудом.

- О! - Дезіре нахилилася, і зірвала якусь квіточку.

Химерниця вплела її у волосся з того боку обличчя, де воно спадало майже до плеча. Мабуть, просто за вухо вставила. Квітка з чорними пелюстками. Жазель таких раніше не бачила. Червоний сердечник і чорні пелюстки. Треба визнати, що на тлі її світлого волосся виглядало непогано.

- Я знаю, що в селах так не заведено. Ви кожну квітку бережете для своїх кіз. - пояснила Дезіре. - Забуваючи про те, що квітка — це чудовий витвір природи.

Жазель вже відкрила рота, щоб просвітити Химерницю з приводу того, що вона ніколи не жила в селі, а пристойну частину свого життя взагалі провела в Північному. Але Сандрін обсмикнула дівчину. Жазель тільки зуби стиснула. Вона швидко кинула погляд вперед. Максуд уже відірвався від них, він не помітив, що Химерниці зупинялися. Але, навіть, з такої відстані вона розрізнила вираз обличчя Амайанти. А він її ще Айєю називає. Жазель зітхнула.

Химерниці додали кроку, щоб наздогнати чотирьох людей попереду. За хвилину дівчина вже могла повернути голову, щоб подивитися вперед між Максудом та Ейр. Попереду розташувався той незвичайний табір, який вона вже бачила раніше. Горів вогонь. Навколо багаття сиділо кілька людей у чорному. Чорний одяг, чорне волосся. Амайанта!

Жазель раптово відстрибнула, коли Амайанта виникла з нізвідки прямо перед її носом. Богиня так само єхидно посміхалася. Як і хвилиною раніше. Посмішка не змінилася. Значить, вона тішилася не з того, що налякала її. Тоді чому?

- Ти ще не зрозуміла? Дурненька. Ні. Віслючка. - розтягла богиня, смакуючи кожен склад останнього слова.

Жазель продовжувала йти, не звертаючи уваги на сердитий погляд від Сандрін і на запитальний від Делоріс. Що мала на увазі дівчина у золоті? Амайанта засміялася:

- Все тобі пояснюй. Химерниць ти захистила… - богиня по спіралі злетіла в небо.

Точно. Химерницям тепер буде не страшний... які там здібності мають ці похмурі? А ось їй…

Жазель з великою силою вдарило повітрям. Відразу по всьому тілу. Її рівновагу було порушено, вона не могла втриматися на ногах. Жазель хотіла скрикнути, але зрозуміла, що не може. Її рухи стали скуті, єдине, що вона ще могла робити — це хапати повітря ротом. І руками. Ні, руками ні. А що вона тоді хапає руками? Жазель помалу почала приходити до тями. Вона усвідомила, що повзе по землі, просуваючи своє тіло, чіпляючись пальцями та нігтями за землю. Страх. Жах. Морок. Жах Химерниць у порівнянні з тим, що вона відчувала зараз, можна вважати безневинною дитячою забавкою. Скільки часу вона так повзе? Жазель втратила відчуття часу. Тільки по картинці перед очима вона розуміла, що знаходиться на землі. Ціною неймовірних зусиль вона змогла озирнутися. Поруч теж повзали люди. Ха, ця Ейр зроблена з того самого тіста.

Химерниці зупинилися лише на секунду, перш ніж продовжити рух. Ліворуч і праворуч від Максуда воїни впали на землю. Вони стогнали, скреготіли зубами і намагалися поповзти геть. Їхні обличчя не відривалися від землі, і вони шкрябали ними по траві та по сухій землі. Дезіре скинула брову, побачивши, що Максуд ні на мить не забарився. Навіть Химерниць на секунду були змушені зупинитися. Вона подивилася праворуч. Тревізо йшла поряд досить бадьоро. Вона добре над нею попрацювала. Оглядатись на інших Дезіре не збиралася. За десять кроків Максуд зупинився. Дезіре трохи взяла праворуч, щоб опинитися поряд з ним. По іншу його руку стала Сандрін та її учениця.

Як і слід було очікувати, хвилину панувала мовчанка. Напевно, їх перевіряли на міцність. Дезіре не дивилася назад, але іноді до її вух долинали стогін та якісь інші звуки. Сама ж Химерниця зазнавала неприємного тиску на голову. Постійний тиск. Щось намагалося побитися до її голови. Але назвати тиск нестерпним не можна. Вона знову глянула на Максуда. Воїн залишався спокійним. Це викликало у Дезіре подобу почуття гордості. Їй довелося сильно попітніти, щоби він вижив. А тепер він стоїть тут, поряд із нею, як новенький. Зазвичай після серйозних травм, нехай навіть і вилікуваних за допомогою Химерниць, людині потрібен деякий час, щоб прийти до тями. Цей чоловік мало того, що був на вигляд здоровий, так ще й не повзав по землі в конвульсіях, намагаючись викопати траншею, що з'єднує два найближчих міста. Цікаво.

Попереду сиділи люди. Шкіра їх виглядала сірою. Зморшок на обличчі набагато більше, ніж у звичайних людей. Але добре помітно, що ці зморшки не від старості. Дезіре подивилася навкруги. Жодних наметів, землянок чи іншого житла видно не було. Чи вони відійшли від свого табору, чи… Хм, а які інші варіанти можуть бути?