Читати книгу - "Крижана принцеса"

class="p1">— Що ти маєш на увазі? У справі є нова інформація? Про кого ти говориш?

Мельберґ, немов зупиняючи потік подальших запитань, відкинувся на стільчику й схрестив руки на животі. То була карамелька, яку він думав жувати щонайдовше.

— Так, Патрику. Коли людина так довго на цій посаді, як я, то вона знає, що прорив — це не те, що дістається ні за що, а те, що є результатом копіткої праці. Завдяки поєднанню мого тривалого досвіду й компетентності — ну, і плідної праці — тепер ми маємо прорив у розслідуванні, так. Якась Даґмар Петрен щойно зателефонувала мені й розповіла про свої цікаві спостереження. Вона дещо побачила незадовго до того, як знайшли тіло. Так, ба більше, це важливі спостереження, які неабияк допоможуть нам зробити так, щоб небезпечний убивця якнайшвидше опинився у в’язниці.

Нетерплячість лоскотала Патрика, але з власного досвіду він знав, що потрібно до кінця вислухати Мельберґа. Незабаром він дійде до суті справи. Патрик лише сподівався, що це трапиться до того, як він піде на пенсію.

— Я пам’ятаю справу, яку ми вели в Ґетеборзі восени 1967 року…

Патрик мовчки зітхнув і приготувався до тривалого очікування.

Вона побачила Дана там, де й очікувала. Легко й ненапружено, немов це були мішки з бавовною, він переносив рибальське причандалля в човен. Великі й товсті мотузки, різні мішки й величезні кранці. Еріка з насолодою спостерігала за тим, як він працює. У в’язаному светрику, шапці й рукавицях він надзвичайно гармоніював із природою навколо. Сонце стояло високо в небі й відбивалося на снігу, що лежав на палубі. Глуха тиша. Він працював напружено й цілеспрямовано; здавалося, що він насолоджувався кожною хвилиною. Це було його справжнє покликання. Човни, море, острови… Еріка знала, що він уже уявляє, як крига скресає й «Вероніка» на повній швидкості прямує до горизонту. Зима — лише суцільне тривале очікування, яке завжди було непростим для жителів узбережжя. Якщо літо було вдалим, то в давніші часи засолювали чимало оселедця, аби пережити зиму. Якщо ж ні, то доводилося шукати інші можливості. Дан, як і більшість рибалок, не міг прожити лише на цьому заробітку, тож уночі він старанно вчився, а опісля влаштувався працювати репетитором шведської мови для учнів 7—9 класів. Він викладав у Танумсгеде кілька днів на тиждень. Еріка гадала, що він був вельми тямущим учителем, але його серце було тут, а не в класній кімнаті.

Дан був дуже зосереджений на роботі, і Еріка навшпиньки підійшла ближче, аби поспостерігати за ним, поки він не помітить її на причалі. Еріка інколи порівнювала його з Патриком. Зовні вони були абсолютно різними. Дан мав таке світле волосся, що влітку воно здавалося майже білим. Натомість у Патрика було темне волосся такого самого кольору, як його очі. Дан був мускулистим, а Патрик радше жилястим. За поведінкою вони могли б бути братами. Однаково спокійні, з м’яким характером і помірним гумором, який завжди вихлюпувався в потрібні хвилини. Насправді раніше вона ніколи не задумувалася, наскільки схожими вони були за вдачею. Це дещо втішало її. Після Дана вона більше не мала щасливих стосунків, але впродовж багатьох років шукала їх або ж опинялася поруч із чоловіками зовсім іншого типу. «Незрілими», як зазначала Анна. «Ти намагаєшся перевиховати хлопців замість того, щоб знайти дорослого чоловіка, тож і не дивно, що тобі не щастить у стосунках», — казала Маріанне. Імовірно, вона мала рацію. Але роки спливали дуже швидко, і Еріка змушена була зізнатися, що її охоплювала паніка. Смерть батьків також змусила її усвідомити, чого їй бракувало в житті. Після суботнього вечора її думки невпинно поверталися до Патрика Гедстрема. Голос Дана звільнив її з полону спогадів:

— Овва, привіт! Як довго ти тут стоїш?

— Я тільки-но прийшла. Подумала, що було б цікаво поспостерігати, як просувається робота.

— Авжеж, не всім же забезпечувати себе так, як ти. Заробляти гроші на тому, щоби щодня сидіти на дупі й фантазувати. Круто.

Вони всміхнулися одне одному. Це була стара й добре знайома тема для жартівливих кпин.

— Я маю для тебе дещо, що тебе зігріє й наситить.

Еріка похитала кошика, який тримала в одній руці.

— Ох, і за що ж таке розкішне піклування? І чого ти тепер хочеш від мене? Моє тіло? Мою душу?

— Ні, дякую, можеш залишити собі і те, і інше. І навіть якщо я назву перше, то даремно мрієш!

Дан узяв кошик, який вона простягнула йому, і допоміг їй піднятися на релінг. Він був слизьким, і Еріка мало не полетіла з нього, але Дан урятував її, схопивши своєю міцною рукою за талію. Вони очистили сніг із рибальського люка, підклали під сідниці рукавички, сіли й почали розпаковувати кошик. Дан задоволено всміхнувся, діставши термос із гарячим шоколадом і ретельно запаковані у фольгу бутерброди з плямистою ковбасою.

— Ти диво, — сказав він із повним ротом їжі.

Декілька хвилин вони сиділи мовчки й насолоджувалися теплими сонячними промінчиками. Еріка вмить відкинула докори сумління, що мучили її через невміння дотримуватися самодисципліни в роботі. Вона добре попрацювала над текстами за останні тижні й вважала, що заслуговує на кілька годин вільного часу.

— Маєш якісь новини про вбивство Александри Війкнер?

— Ні, здається, поліцейське розслідування не дуже-то просунулося.

— За чутками, які до мене дійшли, ти маєш особливий доступ до їхньої інформації.

Він задиристо всміхнувся. Еріка завжди дивувалася, як стрімко розносилися плітки. Вона й гадки не мала, хто й коли дізнався про її зустріч із Патриком Гедстремом.

— Не розумію, що ти маєш на увазі.

— Та годі тобі. Як серйозно все у вас? Уже взяли пробу чи як?

Еріка легенько вдарила його рукою й зайшлася сміхом.

— Ні, пробу не брали. Я насправді не знаю, чи хочу стосунків. Або, якщо казати щиро, мені цікаво з ним, але я не впевнена, чи хочу заходити далі. Припускаю, що він хоче цього. І справа тут не в розслідуванні…

— Так чи інак, ти боїшся.

Еріку зачепили слова Дана, адже він мав рацію. Інколи їй здавалося, що він знає її надто добре.

— Так, маю зізнатися: я трохи невпевнена.

— Так, але лише тобі вирішувати, чи наважитися скористатися нагодою. Чи думала ти про те, що відчуватимеш, якщо все-таки вирішиш це зробити?

Вона вже замислювалася про це. Особливо останнім часом. Але питання залишалося дуже гіпотетичним. Досі вони лише вечеряли разом.

— Так,