Читати книгу - "Щоденник Лоли"

Зате мені вдалося поцупити-позичити Пашину ГРАНАТУ! Тепер тільки вибрати час — і хайповий відос готовий! Уже бачу, як сиплються лайки, перегляди й реклама. Усе-таки Паша часом молодець — от і гранату в школу приніс))).

Пізніше.

Нова вчилка з економіки явно стервозна, хоч і молода. Корчить із себе всю таку розумну, капець. Вискочка і хвалько. Усі тільки й говорять про її «методи»: «У мене багато років свій бізнес», «Я тямлю в економіці», «Те, чому вас навчають, — попереднє століття», бла-бла-бла. Ну, в чомусь я, звісно, з нею згодна. Навчають нас усякій дурні переважно. У житті ж усе не так. Не знаю, навіщо ми це все вчимо, бо ясно ж, що воно нам не згодиться. От навіть училки вже самі це визнають, а Дарина все одно виступає зі своїми пафосними промовами, що «треба вчитися», «без навчання ви в житті нічого не варті», «якщо вас виключать зі школи, вам капець». Дурня це все. Он Асіна мама взагалі в універ не вступала, відразу Асю народила, і що? Вона — успішна модель, а Дарина хто? Завучка? Ну так хто ж тепер мріє про кар’єру завучки?

Ще й цей суботник після уроків!!! Типу ми прибирати сюди прийшли! Хай прибирають спеціально навчені люди, їм за це гроші платять, між іншим! А я на таке не підписувалася й прибирати НЕ БУДУ! І взагалі: хто насмітив, той хай і прибирає, до чого тут ми? Я ж кажу: вискочка і стервоза. А прізвище яке пафосне — Білозерська!

Ввечері.

Ху-у-у-у-х, нарешті цей день закінчився! Божевілля якесь із тією гранатою… Страшно навіть подумати, що було б, якби вона виявилася справжньою. І що в Паші в голові, щоб приносити такі штуки в школу?!! Добре, що поруч був Олександр Ігорович. ЯК він ту гранату в Христі відібрав! Наче в кіно! Не здивуюся, якщо він іще каскадером підробляє… Аж дух захопило!

А Христиноїд — істеричка. Але чого ще від неї чекати?! Усі знають, що з ТАКИМИ БАТЬКАМИ нормальною їй не бути. Влаштувала спершу істерику в туалеті, коли ми з дівчатами відос записували. Настукала на нас Лесі Артемівні. Лесічка хотіла обшукати мою сумку! Ще чого! Чи я не знаю про свої права! Особисті речі, не мають права їх чіпати. Це зав­жди працює. Та Леся Артемівна, звісно ж, настукала директорові.

Ну, Ігоря Сергійовича обдурити легко, він мене дуже любить. Я його, чесно кажучи, теж. Він — один із небагатьох у школі (я про вчителів, звісно), хто мене розуміє. Хоч він теж не знає про маму. Тому мені щоразу дуже, дуже складно його обманювати. Але часом не доводиться вибирати: тут або Христя, або я. А я не можу дозволити, щоб мене поперли зі школи.

А на суботнику почалося… Христя, як завжди, образилася на наші невинні жарти. На правду! УСІ ЗНАЮТЬ, що її мати алкоголічка! А вона — обізвала мене БРЕХУХОЮ! Охрініла зовсім! Звісно, такого нахабства у свій бік я не потерпіла… Коротше, я її штовхнула. Бо як можна пропускати ТАКЕ повз вуха?!! Граната випала… а Христя… її підібрала й давай усім погрожувати. Реально в неї почалася істерика! Обіцяла всіх підірвати! Ну не ідіотка!? Хай би вже її нарешті виключили зі школи — всім би було краще! Тільки проблеми від тієї Христини…

Я так перелякалася… Думала, тут нам усім і капець.

На щастя, Олександр Ігорович утихомирив ту дурепу Христю. А Білозерська, Катерина-як-її-там, — теж істеричка, от щастить! Почала кричати, що викличе еменес (пізніше погуглю) і що «Алекс» усіх нас підірве. (АЛЕКС!!!) А він теж на неї накричав, щоб виводила «дітей» (тобто нас) із майданчика. А потім — р-р-раз — і все ок! Граната навчальна! Стільки паніки, і все дарма!

Який же він кльовий, цей Олександр… Алекс… Не те що наші пацани. Справжній чоловік. Красивий, сильний і ще й у гранатах розбирається…

Перед сном.

Паша на мене образився, чи що? Я ж йому все пояснила. Про блог, рекламодавців… Ну. Мав би зрозуміти, якщо любить. Не відповідає на дзвінки, в чаті не відписує. Ну ок, щоб я ще за хлопцями бігала! Та в мене їх може бути вагон, якщо захочу! Варто тільки очима стрельнути!

Зранку подзвонила Ася — вона зав­жди перша про все ді­знається — і приголомшила ще однією новиною. Цього тижня просто якийсь урожай новеньких! У наш клас також прийде новенька! Ну-ну. Треба придумати їй якусь перевірку, щоб не думала, що вона в рай потрапила, і що тут усе просто. Типу міняєш школу, то будь готова, що тобі не все сподобається. Може, якщо пощастить, впишешся в клас (якщо ти, звісно, хоча б трошки така ж кльова, як Ася чи Ната), а ні — то будеш сидіти до кінця школи в лузерках із Христею та Оксаною. Усе в твоїх руках, дорогенька. Головне — не переходь дорогу Лолі, бо інакше тобі капець.

А, ще сказала, що Жана після уроків забрала швидка. Який же він усе-таки ідіот! Надумав повторити Пашин трюк! Та навіть якби він убився, Ната б НІКОЛИ, НІ-КО-ЛИ не пішла з ТАКИМ на побачення! Ася каже, що в нього струс мозку. Де, де лікарі взагалі знайшли в нього МОЗОК?!! Паша паркуром займається вже три роки, і то купу разів невдало приземлявся. А цей вирішив, що може Пашу посунути за день. І як таких ідіотів земля носить?! Коротше, навіть не смішно вже. Самі лузери навколо.

Пізніше.

Новеньку звуть Вероніка. Що за ім’я таке взагалі? Не пощастило їй, видно, з мамою. Хоча ладно, могла й гірше назвати — Ольгою чи Катериною, чи ще якось із класики. Бувають же такі мами, ну! Ніколи вони не думають, як нам житиметься з цими іменами. Добре, що моя мама розумна… була. Що значить бути Лолітою! Я одна така у школі, а може, навіть у місті.

Коротше, з новенькою доведеться попрацювати. Може, з неї ще будуть люди. Он яка вся язиката! Ледь англійцю не нагрубіянила, хоч він до неї був такий милий. Напишіть, каже нам, на дошці прикметники, якими можна описати новеньку… Тю. А ці підлизи, однокласники ж, такі всі: cool, pretty, cute. Ну нічого, ми з ними ще поговоримо на цю тему! Хай спершу з Лолою подружиться. А то прийшла вся така — пір’я у волоссі різнокольорове, під круту косить. Знаємо, плавали. Не одну таку перевчали, щоб не вийожувалася.

А ще! Вона англійцю, Алексу тобто, заявила при всьому класі, що англійської не любить, а любить МАТЕМАТИКУ! Капець! Ма-те-ма-ти-ку! Відразу ясно, що вона ще не знайома з нашою Дариною. Цікаво, що вона