Читати книгу - "В.І.Н. (Вибору іншого немає)"

і жодні подібні до тебе гівнюки її не похитнуть. А ось тобі я раджу менше дудлити прокисле пиво і більше бувати на свіжому повітрі. Тоді, можливо, і до тебе повернеться життєвий азарт. Життя — це гра, але весела і зухвала. Аби вигравати, треба постійно мати настрій переможця, бійця!»

«І постійно порушувати правила...»

«Можливо і так. Як тобі заманеться. Аби лише довести її до переможного кінця».

«Гра у себе самого з переможним кінцем! Хороша назва для книги про Нього, яку я задумав написати опісля всіх цих статей».

«А де ж тут перемога?»

«Хтозна, хтозна... Сама ж казала, що колись все може докорінно змінитися. Почекаємо?», — Шульц грайливо підморгнув колезі та замовив іще пива й вина...

Його наступна стаття, заснована на інтерв’ю з Анною, викликала не менший інтерес у публіки, ніж перший матеріал. Сашпашу навіть подзвонили керівники деяких інших видань та певні високопоставлені особи, щоб зробити численні компліменти гострій статті його співробітника. Найближчої ж спільної наради всіх відділів журналу головний редактор привселюдно похвалив Шульца, і сказав, що завдяки таким вдалим матеріалам їхній рейтинг шалено зростає. Шульц скромно відсидівся у кутку, не зронивши ані слова, і лише після закінчення наради попросив у Сашпаша кілька хвилин тет-а-тет.

«Хотів спитати про мої подальші завдання. Мені продовжувати розвиток цієї теми, чи загостритися на щось інше?», — Шульц підсунувся разом зі стільцем до столу шефа.

«Аякже! Ти ж сам бачиш, що ці публікації викликали шалену хвилю зацікавлення! Народу потрібні нові кумири. А ти своїми статтями робиш їм величезну послугу, на таці те, що вони марно шукають стільки часу. Зараз це актуально, то чому б не лупити в десятку, поки приціл не збився? Продавлюй тему, крути її на повну. Тільки роби матеріали гостріше, я тебе благаю! Більше фантазуй, закручуй інтригу, постійно підливай масла у вогонь. Звичайно, переборщувати не варто. Важливо вчасно зупинитися. Але, думаю, ще один-два матеріали на цю тему ти можеш зробити сміливо. Тільки побільше гостроти!»

Зайшовши до свого кабінету, Шульц побачив Галю, яка з кимось розмовляла по робочому телефону. Звівши очі на Шульца, вона проказала у трубку:

«А ось і він сам з’явився. Даю трубочку».

Знайомий жіночий голос у слухавці належав тій анонімній співрозмовниці, з котрою Шульц спілкувався під час прямої лінії з кандидатом на пост мера:

«Добридень. Я подзвонила, бо прочитала обидві ваші статті про Нього. Що ж, маю визнати, що помилялася щодо вашої заангажованості й некомпетентності. І якщо після першої статті у мене ще були деякі сумніви, то ваш другий матеріал — інтерв’ю з Анною — мене повністю переконав. Я хочу подякувати вам за об’єктивність. Ви — молодець!»

«Мені приємно це чути від такої прискіпливої читачки, як ви. Радий, що вам сподобалися мої матеріали».

«Так, статті, без сумніву, хороші, сильні. Чи збираєтесь ви продовжувати це дослідження?»

«Звичайно. Маю матеріалу принаймні ще на одну велику статтю, а, може, й на дві».

«Тоді вам просто необхідно знати головне — Його найбільшу таємницю!»

«Цікаво… А ви її знаєте?»

«Мені здається, що знаю. Узагалі-то, в Нього було безліч таємниць, великих і маленьких, але найголовніша — це та, ким Він був насправді!»

«І ким же Він був?»

«Ось! Вам також цікаво! А відповідь лежить на поверхні. Все дуже просто — Він був Месією, котрого люди в чергове не зрозуміли і загубили. Це ж очевидно! Хіба ви досі цього не зрозуміли?»

«Хм… Думка цікава, але… Може, ви бажаєте зустрітися і поговорити про це більш детально?»

«Ні. Я вже давно спілкуюся зі світом тільки по телефону, і з дому виходжу лише в сусідній магазин за продуктами. І в себе я нікого не приймаю, вибачте. Якщо вас цікавлять мої здогадки на цю тему, я можу вислати вам поштою свою роботу про Його місію серед людей. Цей твір не дуже великий — всього вісімдесят сторінок. Повірте, там є що почитати, ви не пожалкуєте! Але оригінал вислати не можу — лише копію».

«Гаразд, висилайте. Адресу редакції ви знаєте… Та, може ви хоча б стисло озвучили мені деякі ваші думки з цього приводу? Щоб я вже був трохи у курсі…», — Шульц присів на своє робоче місце, і, помітивши, як заливається тихим сміхом Галя, показав пальцем на трубку і скривився у смішній гримасі.

«Добре… По-перше, очевидність Його месіанства полягає у самій Його появі на цей світ. Він прийшов не просто так, а з певним завданням. Воно теж очевидне — змінити наш деградований світ на краще! Він — посланець, розумієте? Але таємний, не відкритий. І тут уже розпочинається наше з вами завдання — відкрити Його для себе та для інших, зрозуміти, повірити в це! Зокрема, це і ваша місія, як людини, котра має вплив на громадську думку. Для нас головне — встигнути зробити це раніше за них. Я маю на увазі тих, хто обов’язково скористається Його іменем заради власної наживи. Це, до речі, якраз було «по-друге». А саме: наша з вами роль у донесенні суті Його месіанства до людей. І, по-третє, висновки, якщо ми вчасно цього не зробимо. Висновки жахливі, між іншим. Я б навіть сказала — апокаліптичні... Ось, дуже коротко, основна концепція моєї теорії».

«Вибачте, а якої саме теорії?», — не стримався від питання Шульц, пирснувши сміхом слідом за Галею.

«Теорії Його месіанства!», — образилася жінка на тому кінці.

«А, так, звичайно. Гаразд, я все зрозумів. Думаю, вам варто вислати свій твір на адресу нашої редакції. І обов’язково вкажіть на конверті зворотну