Читати книгу - "Вітер часу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Сподіваюсь, не дуже швидко, – сказав Володимир Іванович.
– Як мовити. У «Вечірніх новинах» написали, що один з грибників вже бачив щось подібне у лісі поблизу зони відчуження Чорнобильської АЕС. За його словами це був «птах» – розмах крил метра півтора, у пащі – гострі зуби, пір’я нема, а смерділо від цього «птаха», як від смітника. Ну, чим не птеродактиль?
– Нісенітниці це усе, – сказав Володимир Іванович.
– Гаразд, а те, що дослідження в Данії виявили зниження здатності до абстрактного мислення у дітей, які народилися після перших ядерних вибухів – це теж нісенітниця? Хіба це не деградація? Так скоро і люди перетворяться у пітекантропів. Я, наприклад, вважаю, що регрес у розвитку живої природи почався вже віддавна – разом з початком промислової революції ХІХ століття. Глобальні наслідки цієї революції відомі усім: «озонові» дірки, зміна клімату, забруднення річок і водоймищ, деградація ґрунту, зникнення лісових масивів. Як по-твоєму це відбилося на людині?
– Ти вважаєш, що накопичилась сума негативних факторів, які загрожують розвиткові людини?
– В усякому разі, деградація на інтелектуальному рівні вже цілком помітна. Людство «впало у дитинство», хоч з цим не усі згодні. Хіба може божевільний визнати себе нерозумним? Але ти сам подивись, в мистецтві люди повернулись до казок, особливо в американському кіно. Бетман, вурдалаки, перевертні та інша нечистота. Дитячі казки про Гарі Потера захопили світ дітей і дорослих. Книжки про Гарі видаються величезними накладами, усі з нетерпінням чекають нових кінофільмів про чарівника Гарі. А що у нас робиться, люди купують тільки езотеричну літературу, матеріалізм забули разом з марксизмом. Знову повернулись на початок ХІХ століття, ідеалізм квітне. Навкруги гадалки, знахарки, астрологи. Або візьми інше масове мистецтво – естраду. Шлягери, які співають під монотонну музику, складаються з одного-двох речень, досить дурних. Вони повторюються багато разів, нагадуючи заклинання шаманів. Хіба це не свідчить про деградацію масового інтелекту? А яка зараз найголовніша риса людини? Авжеж, сексуальність. Про це тільки і чутно з екрану телевізора, про це пишуть романи, розміщують численні сайти в Інтернеті. Сексуальна революція кінця ХХ століття – це розкріпачення людини чи повернення до тваринного стану? Може ми ще не зрозуміли, куди усе йде, але вже бачимо – щось не те!
Володимир Іванович замислився.
– Не так вже й далеко ми відійшли від людей кам’яної доби, тим більше від людей середньовічних, – сказав він. – Єдине наше досягнення – це зброя. Раніше били один одного камінням по голові, проштрикували стрілою або списом. А зараз як грохнуть тебе водневою бомбою, так відразу відчуєш наслідки прогресу і принади цивілізації.
– Так, не тим шляхом пішла цивілізація, – погодився Андрій Володимирович.
Ці слова почула Марго, яка відчинила двері в кімнату.
– Знов філософствуєте? – спитала вона – Час до столу, треба провести старий рік.
– Філософія – наука наук, – зауважив Андрій Володимирович, підводячись.
Усі пішли до ванної кімнати мити руки.
Стіл вже був накритий, хоч плов ще тихенько пихкав на пліті.
– Включи, будь ласка, телевізор, – сказала Марго чоловікові.
До Нового року лишалось півгодини. Передавали огляд подій за рік, підкреслювали досягнення, яких було не так вже й багато. Переважно, збудували житлові квартали, офісні центри, торгівельно-розважальні комплекси. Зібрали великий врожай зернових. Про науку ані слова. Ніяких відкриттів. Були і недоліки: під час запуску вибухнула українська ракета, якою збирались запустити супутники для країн Південно-Східної Азії.
– Чим проводжають Старий рік? – спитала Марго, накладаючи свекру вінегрет.
– Треба було б горілочкою, але неможна. Зараз вип’ю що-небудь від тиску, – відповів він.
– Я ліпше шампанського вип’ю, – вирішила Марго.
– А чим ти зустрічатимеш Новий рік? Випий поки що сухого, я припас для тебе в холодильнику, – запропонував Володимир Іванович. – Ну, гаразд, давайте вип’ємо за дві тисячі сьомий рік. Хай іде собі з миром, слава Богові, усе обійшлось.
Він підняв кришталеву склянку з мінеральною водою. Усі почаркувалися.
– Ти їж, їж, – підкладала чоловікові холодець Марго. – А то до Нового року не дотягнеш.
– Вже небагато лишилось, – сказав Андрій Володимирович, і відразу на екрані телевізору з’явилось обличчя президента з самовдоволеною посмішкою.
– Видно проводив вже старий рік, – зауважила Марго.
– Ти що, його завчасно записували. Сидить зараз, напевно, в компанії друзів і слухає сам себе.
– Мабуть, є з чим себе поздоровити.
Годинник пробив дванадцять, заграли гімн. Всі встали, почаркувались шампанським, випили і розцілувались.
– З Новим роком! Хай він буде добрим для нас, наших дітей і онука.
І відразу ж задзвонив телефон. Маргарита Іванівна першою схопила слухавку. Але це був приятель Володимира Івановича, який разом з ним працював в Середній Азії, а зараз жив у Москві. Хвилин за десять зателефонувала Мар’я, слухавку знов взяла Марго. Спочатку вона вислухала привітання від Мар’ї та Івана, потім передала слухавку Володимиру Івановичу.
– Вони там теж святкують за київським часом, – сказав він синові.
Потім дивились новорічний концерт до другої години, Марго і Володимир Іванович помили посуд, навели порядок в кімнаті.
– Хай тато відпочине, – сказала Марго чоловікові, – а ми поспимо у Івана.
І вони пішли до іншої кімнати.
ІНТРИГИ БОРИСЛАВСЬКОГОТретього січня Андрію Володимировичу знову зателефонував майор Шевцов.
– Вітаю вас з Новим роком. Щось ми давно не бачились.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер часу», після закриття браузера.