Читати книгу - "Перли і свині"

йшли камергери, служаки, що належали національній гвардії. Нижче – їхні діти. Далі просто ремісничий люд. Окремо мешкали ті динозаври, що вирощували нові види хрум-хруму разом з ученими. Прямо під їхнім містечком знаходилися катувальня і доменна піч для спалювання ворогів. Усе це було зрозумілим, лише одного ми з Мусієм не могли второпати: що приховує від нас Рита і чому динозаври вважають, що вона – людина, на яку впала Тінь Всемогутнього Вогненного. Одного дня до нас зайшов гурт озброєних саламандр, з агатовими очима, і попросили йти за ними. Мусій щось заїкнувся, але я дав ліктем йому під бік, і ми рушили в жовте море дерев.

Ізраїля Бека, як людину нерозумну, тримали у велетенській клітці, куди дітвора динозаврів жбурляла каміння, недоїдки і всіляку погань. Принцеса стояла на колінах, трималася за свого рудого гребінця, ревла та бутіла, просила відпустити кохання всього її життя. За місяць дурний Ізраїль Бек став ходити на чотирьох і зображати з себе мавпу, що недалеким було від дійсності: він обріс лепом, коростою, волосся волочилося по землі, повне кліщів та вошей. Півдня він чухмарився, витягував паразитів зубами, радісно шкірився, якщо хтось приносив шматок нормальної їжі. Принцеса, слід віддати їй належне, не відступалася і спала просто неба біля свого коханого. Нарешті його мозок трохи просвітлів. Він запитав у неї, в якому місці ще одна, найбільша плантація хрум-хруму. Виявилося, це південніше, де не було морозів і снігу. І він вирішив ризикнути життям і поторгуватися з сановниками. Прокидатися від дурних снів і входити в свинцеву реальну самотність, що чекає від нього принцеса. Ізраїль Бек бездумно дивився на клапті хмар, що поприлипали до піраміди. Один біс, помирати тут доведеться. І він велів покликати одного із сановників. Саламандра чвиркнула і дала дрючком по голові Ізраїлю Беку, та так, що він пролежав без свідомості до самого заходу сонця. Але чиновнику доповіли. І на ранок з’явився один, з трьома саламандрами, що підтримували його голову, схожу на велетенське яйце, на тонкій шиї. Сановник прошипів:

– Ти пітеш ші мною. Я тебе питатиму, а ти відповідатимеш.

– Хуй тобі в рило, щоб не сокорило, – холодно, як людина на краю безодні, відповів Бек.

– Шо це означає? – здивовано кліпаючи очиськами, поцікавився динозавр.

– А те, що коли ви мене не випустите, то не отримаєте ніякого хрум-хруму. – Ось так сказав Ізраїль Бек і зарився у солому.

Саламандри гачками витягнули його з купи гною, засунули в лантух, а за ним бігла нещасна принцеса, що вже чомусь вирішила бути вдовою. Її вхопили за рудого гребеня і вкинули в мішок. Так вони, Бек і принцеса, об’єдналися знову.

У пурпурових апартаментах на нас чекав Кау-Кау – Принц крові. Найбажаніша істота, що могла пролити світло хоча б на нашу подальшу долю. Він лежав у широкій бархатистій ніші і пив з піали настоянку хрум-хруму. Він радо, з прицмокуванням вітав нас. А потім почастував хрум-хрумом, від якого мене вирвало, а Рита вскочила у вбиральню. Затим сказав, коли ми прочистили шлунки, що хоче поговорити про поезію Вордсворта, і нехай не поспішають милі прибульці. Їх прийме ТОЙ, ЩО ДАРУЄ ЖИТТЯ, але трохи пізніше, насувається хрум-хрумова інфляція. Ми стали говорити про Вордсворта, Вальтера Скотта, Джека Лондона і закінчили Вірджинією Вульф. Я запитав, звідки він усього цього нахапався (його легко було загнати в кут простим питанням). Він добросовісно потер свою блискучу, як більярдний шар, голову і тихо сказав:

– Не знаю. Колись пам’ятав, а тепер забув.

Більшості він навчився у матері. Ось так. Бідолаха Принц чистої крові ледь не розплакався. Рита підійшла і погладила йому черево, ну зовсім як коту. І Кау-Кау закотив від задоволення очі. Але далі того не пішло. Ми знову повернулися до нашої розмови. Принц клятвено пообіцяв звести нас з ТИМ, ЩО ДАРУЄ ЖИТТЯ.

– Він близький до безконечності, – зашепотів на вухо Принц крові.

І нас повели у безкінечність жовтого коридору. Листя шурхотіло, я думав про Риту: як зайдемо у маленький, але затишний ресторанчик, замовимо гарного червоного вина, багато їжі, а потім на чистих простирадлах будемо трахатися до самого ранку. Та враз прийшла думка: я невиправно інфантильний і паскудний коханець. Полив дощ, густий, дротяними струменями. Ми хотіли пробігтися, але одна саламандра виставила щось подібне до алебарди. І ми пошкандибали до своєї конури по коліна в грязюці.

У шикарному, ну майже тобі пентхаузі Аскарид Боб жив зі своєю китаянкою Мао Мао. Боб був без претензії. Відразу у ньому відчули військового, а тому він твердо знав, що від голоду ніхто тепер не помре. Його обов’язок – служити, бути годувальником родини, а не тертися з цими сохатими. Щоправда, Рита хороша. Як велике синє озеро, з розумними очима. Боб поклав на неї око. Але, як професійний шпигун і стукач, він нюхом чув, що за нею щось стоїть; він срати хотів на знать і на короля, він дикун із шостим чи сьомим чуттям у потилиці. Як його предки. Тому часто, зачинившись у ванній, він до посиніння члена дрочив, уявляючи Риту у всіх мислимих і немислимих позах. Йому хотілося бути покірним цій жінці, прислужувати їй, що завгодно; але досвід і приватне життя навчили його бути обережним. Ну нічого, при нагоді він уб’є їх усіх. До єдиного. Він справжній мачо. Він сильний, як бугай. Він дужий, як лось, що бореться за свою самку. Хрусь. І все, немає ніякого динозавра, ніякої людини. Так, він сильний і тугий, наче сталева пружина.

Затаївши дихання, він слухав, як гупає його серце, і дослухався, в який бік їх несуть. Принцеса уп’ялася в нього холодними жаб’ячими губами і повторювала: «Милий коханий, милий коханий», і вона не замовкала доти, поки він не дав їй дзвінкого запотиличника. Нарешті вони заспокоїлися, підкорившись долі. Завдяки гарному слуху Бек вловив розмову