Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

С 2. ">[139] На що асигнувала гроші Українська Держава?

На Академію наук:

– 200 000 карб, з коштів Державної скарбниці – «на початкові видатки по організації Української Академії наук в Києві» (26 липня),

– 869 216 карб. 69 копійок – «на утримання Української Академії наук в Києві до 1 січня 1918 р.: на господарські та організаційні видатки» (12 листопада).

На військові потреби:

500 000 карб. – полоненим, «які повертаються з полону германського та австро-угорського» (29 червня),

500 000 карб. – «на допомогу демобілізованим військово-службовцям-великоросам, які евакуюються на батьківщину» (16 липня),

5 000 000 карб. – «для формування нових військових частин спеціального значення» (4 жовтня),

100 000 карб. – «в розпорядження пана Гетьмана всієї України на витрати по організації українського козацтва» (8 жовтня).

На утримання держустанов та органів місцевого самоврядування:

10 000 000 карб. – «на утримання центральних установ міністерств, а також на видатки на неодкладні потреби, які виникають в зв'язку з будуванням нового ладу на Україні» (11 травня),

10 000 000 карб. – «на видачу авансів губерніальним і повітовим старостам» (14 травня),

9 000 000 карб. – на утримання Державної варти («по одному мільйону на кожну губернію») (29 червня),

80 000 000 карб. – «для надання короткострокових, не більш як на 5 років, позичок міським та земським самоврядуванням»,

250 000 карб. – «на улаштування митного догляду на кордоні Української Держави з Великоросією» (29 червня).

На потреби українців, які опинилися за кордоном:

100 000 карб. – «на допомогу громадянам Української Держави, що проживають за кордоном» (14 червня),

35 000 карб. – «авансом на потреби переїзду українців з Великороси до Києва» (З серпня),

100 000 карб. – «на допомогу громадянам Української Держави поза її межами» (16 жовтня).

На потреби культури:

165 500 карб. – «Українському Національному театрові в Троїцькому народному домі… до 1 вересня 1918 р.» (14 червня),

22 825 карб. – «на закінчення розкопів Зарубського монастиря біля Трахтемирова та на купівлю пам'ятників старовини для Національного музею» (16 липня),

327 400 карб. – «на допомогу Державному драматичному театрові в біжучому році» (23 серпня),

100 000 карб. – «на негайні потреби по охороні пам'яток старовини та мистецтва» (29 вересня).

На потреби освіти:

1384 карб. – «на утримання канцелярії губерніального комісара освіти Київщини за травень місяць» (29 червня),

87 700 карб. – «на організацію влітку цього року курсів для вчителів єврейських шкіл в Києві, Одесі та Катеринославі» (2 липня),

112 050 карб. – «на організацію трьохмісячних курсів для вчителів польських шкіл в Києві, Винниці та Житомирі» (2 липня),

500 000 карб. – «на закінчення будівлі бібліотеки для університету Св. Володимира в Києві» (26 липня),

2 354 450 карб. – «на утримання в 1918 р. Київського та Кам'янець-Подільського державних українських університетів» (30 серпня).

На потреби православної церкви:

– 1 117 600 карб. – «на утримання членів Всеукраїнського Православного церковного собору та інші видатки цього собору» (7 червня),

– 120 000 карб. – «на утримання… православного духовенства в окупованих землях Холмщини, Підляшшя та Полісся» (2 липня).

Інші видатки:

– 100 000 карб. – «на боротьбу з підробленням грошових знаків і для негайних витрат в зв'язку з перетвором грошової системи» (29 червня),

– 2 557 535 карб. – на громадські роботи, в т. ч. на упорядкування могили Т. Шевченка (5 серпня).[140]

Відновлення залізниць

Чи не перша турбота нової державної адміністрації – відновлення нормального, цивілізованого, «дореволюційного» стану залізниць. Справа більш ніж нагальна – упродовж революційних місяців залізниці, особливо їх рухомий склад, перетворилися на огидні вбиральні. Наведемо лише одне свідчення. Воно належить генералові Альфреду Вільяму Ноксу, британському військовому аташе в Росії в 1911—1918 pp.: «Улюбленим спортом солдат, які примощувалися на дахах класних вагонів, було мочитися у вентилятори, для того, щоби докучати буржуям, які їхали всередині вагонів. Залізничних службовців, які намагалися завадити цьому, вони били».