Читати книжки он-лайн » Жіночий роман 👩💕📚 » Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

181
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 26

Ми їдемо до клубу. Коли я скинула з себе пальто, Вадим просто втратив дар мови на пару секунд, а потім щось пробурчав. Я їду і розглядаю його — він не поголений, щетина красиво обрамляє його обличчя, надає йому брутальності, він дуже задумливий і постійно дивиться в дзеркало заднього виду.  

  

Дивлюся туди ж, а там ... ну прям картина маслом, їй-богу. Ця секс машина ніжно обіймає Алінку і тримає її за ручку. Чорт, та я впевнена такі мужики себе так не поводять! Вони різко хапають за дупу однією рукою, за груди іншою. А тут просто ... ідилія. Лялька ніжно йому посміхається і щось щебече. Уривками чую, що якась нісенітниця про романтичні фільми. Мужик вже повинен плюватися і матюкатися, а ні, сидить, слухає її. Я мимоволі посміхаюся хижою посмішкою.  

  

- Лисенятко, ти зараз виглядаєш як маленька відьмочка, яка варить зілля, — посміхаючись каже Вадим і гладить моє коліно. Згадую мій сон, де він вибивав з мене визнання, беру його руку і скидаю з мого коліна. Ні, ну а скільки можна? Всі трусики вже мокрі...  

 - Бачив багато відьмочок за цією справою? - Запитую в нього і посміхаюся. Він трохи нахиляється до мене і шепоче:  

  

- Всі вони відходять на другий план, коли з'являєшся ти, моя Чарівниця! - Ох, він так сказав це і начебто випадково повернув свою руку назад  мені на коліно, підняв трохи вище і ковзнув по внутрішній частині стегна вгору ... Я видала маленький схлип ...  

  

- Неначе, як в перший вечір, пам'ятаєш? - Ох, я вся червонію, а він сидить і шкіриться.  

  

Ми під'їжджаємо до клубу. Ого, тут така черга, що у мене з'являються сумніви, що ми потрапимо туди.  

  

- Ковбой, а ти впевнений, що ми сьогодні потрапимо в цей заклад? - Грайливо питаю я.  

  

- Не переживай моя дика кобилка, у нас ВІП зона. - Відповідає мені та підморгує.  

  

Ми проходимо в клуб. Так, тут, звичайно, круто, нічого не скажеш. Величезний танцмайданчик, музика запальна і люди в таких нарядах, явно куплених за велике бабло. Нас проводять у ВІП зону, це невелика кабінка. Я червонію від думки, що якщо Алінка зі своїм жеребцем залишать нас тут удвох, то я осідлаю свого ковбоя... 

  

Ми робимо замовлення з Лялькою - беремо пляшку дорогого шампанського, чоловіки  беруть собі віскі. Я оглядаюся на Вадима, і він шепоче мені на вушко, що машину забере водій, а ми поїдемо на таксі.  

  

Нам приносять нарізки - сирна, м'ясна, фруктова і ще купу усього. Я роблю ковток шампанського й о боже мій, яке воно смачне! Я швидко осушую келих, і Вадим тут же доливає мені ще.Чорт, головне не напитися! Бентежуся від того, як швидко починає хмеліти моя голова  і я розумію, що "Чорт, Олеся, ми все просрали!"  

  
Дивлюся на Ляльку, а там радості повні штани - він щось їй воркує на вушко, а вона хіхікає, ніжно гладить його по руці на своєму коліні. Ааа, та ці мужики нас зачарували, ми як два слухняні курчати — ведемося на їх дії та сексуальність. Ага, сказала та, що десять хвилин насолоджувалася тим, як ніжна рука погладжує частину від талії до дупки. 

  

Вони розповідають нам історії з універу. Те, як вони посперечалися і їм довелося пройтися по універу голими, прикриваючи свою гідність листочками з зошита. І головне, що цей випадок зробив їх потім мега популярними серед дівчат.  

  

Те, як вони напилися і зробили татуювання на згадку. До речі, я раптом зрозуміла, що хочу облизати його полум'я на руці язичком ... Так і прошепотіла йому на вушко: 

  

- Я обов'язково обпечу свій язичок об твій вогник. - Він мене ще міцніше притягнув до себе.  

  

- Я бачу Лисенятко перетворюється в хитру та пристрасну Лисицю від спиртного? Але мені це навіть подобається! - І прикусив моє вушко ... Ах, це було просто ... безумно.  

  

А у Льохи на тій же руці, що й у Вадима, було тату вовка, який шкіриться і показує свої ікла.  

  

- Ооо, я сподіваюся твій вовк не нападе на мене? - Воркує Алінка, а він відповідає їй на вушко, і вона червоніє.

  

І тут трапляється найстрашніше - ці два голубки йдуть на танцмайданчик і Алінка кидає нам перед виходом:  

  

- Ми не на довго, сподіваюся ви будите себе пристойно поводити, і ми не побачимо геніталій, коли повернемося. 

 - Повір мені дитинко, побачивши раз ти більше не зможеш від цього відмовитися, — каже їй услід Вадим.  І вона починає сміятися і похрюкує. 

  
- Ну що, червона шапочка, залишишся такою ж зухвалою на язичок, коли залишилася одна з сірим вовком?  Або ти боягузка?  - Він дивиться на мене та  пожирає поглядом. 

  

  - Ні, мій сірий вовк, я повинна захищати свої пиріжки.  - Кажу я і сама на нього накидаюся. 

  

  Ооо, я сідаю на нього зверху, його руки хапають мене за сідниці та притискають до себе.

  

  - А ти, зухвале Лисенятко, любиш бути головною? 

  

  - Ахах називай мене "моя пані" мій сірий вовк, - сміюся я, а потім  стаю серйозною. Бачу в його очах, що ми більше не граємо. В його очах я бачу, що він серйозно ставиться до мене і навіть дуже.  Господи, прошу тебе, не дай мені помилитися в цьому чоловікові, адже я збираюся стрибнути в цей вир з головою. 

  

Я гладжу руками його вилиці, я так давно хотіла доторкнутися до цієї щетини. 

  

  - Вона так приємно колеться... Хотіла це зробити ще в перший день, як побачила тебе. - Я бачу здивування в його очах.  Проводжу великим пальцем по його губах  і цілую його. 

  

Його язик моментально змушує мій рот розкритися, він такий наполегливий і зухвалий. Ох, як він пестить мій язик...  Цей поцілунок повний пристрасті та бажання. Ми вкладаємо в нього всю нашу пристрасть, яка накопичилася в нас за всі ті дні.  Він притискає мене до своїх стегон, і я відчуваю, як його член впирається мені між ніг ... Ммм, це приємно! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 32 33 34 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для Бродського, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"