Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Ще кілька поштовхів і з гучним риком він виходить із мене і щось тепле розтікається по моєму животу. Я рада, що все закінчилося. Хоч мені й були приємні ласки Даміра, але між ніг наче вогнем палило. І що у цьому приємного?

Дамір відсувається від мене, лягає поруч на ліжко. Наші подихи звучать в унісон. Занадто часто і надто голосно. Серце, здається, ось-ось вистрибне з грудей. Я все ще не можу повірити, що це сталося.

— Ми... ми що... зробили це без захисту? - Істерично питаю я, коли нарешті повертаюся в реальність.