Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

Розділ 17. Сергій.

Не встигла мама сказати, що Андрій теж буде, як в двері подзвонили. Мама усміхнулася і пішла відкривати.

Я ж намагався заспокоїтися. Все йшло не за планом. Я не хотів бачити брата. Сто відсотків, що це саме він все підлаштував з тим контрактом. Можливо, що і з Машею теж. Хоча остання сама по собі також те ще стерво.

Надя читала мене, як відкриту книгу.

Оддразу зрозуміла, що я злюся, і взяла мене за руку.

Дивно було відчувати, що хтось розуміє тебе просто за виразом обличчя, навіть коли ти намагаєшся приховати свої емоції. Напевно, вона змогла провернути таке через свій великий акторський досвід.

Тільки я почав заспокоюватися, як за спиною почув голос Андрія:

— Доброго вечора всім, — як завжди спокійно посміхаючись сказав він.

Я розвернувся і наші погляди зустрілись.

Брат виглядав дуже впевнено в собі. Напевно, збирався розказати батькові про нового клієнта? Того самого, якого знайшов я, а він в мене вкрав.

— Привіт, Сергій, — Андрій простягнув мені руку.

— Привіт, — я потис його руку.

— Це і є твоя нова дівчина? — брат з цікавістю подивився на Надю, яка все ще тримала мене за руку. — Стоп, це хіба не Надя з твого класу? Та, що актриса? Попросив її зіграти свою дівчину?

Я мало рота не розкрив, коли Андрій вивалив це все на мене.

— Я дійсно актриса, — спокійно сказала Надя, усміхнувшись Андрію і злегка притиснувшись до мене, я одразу обійняв її за талію, а вона на подивилася мені в очі. — А ще, я з дитинства була закохана в Сергія, — після цієї фрази вона знов глянула на Андрія. —  Думаю, про це знала вся школа.

Андрій був збитий з пантелику її спокійним і рівним тоном. Насправді, не тільки він, а й я також. Вона так майстерно грала... Могла вона і раніше грати зі мною?

— Пощастило йому, — Андрій раптом усміхнувся і подивився прямо на мене.

— Так, я теж вважаю, що мені дуже пощастило, — я злегка стиснув долоньку Наді в своїй руці.

Яка ж вона все ж таки крута акторка. Я дійсно захоплювався її здібностями. Вона подала йому правду так, щоб впевнити в тому, що він неправий в своїх припущеннях.

При цьому вона не сказала, що я її про це не просив. Вона нікого не обманула. І як їй це вдається?

Я захоплено дивився на Надю і все більше впевнювався в тому, що їй треба повернутися в кіно. Я не залишу це так. Я все ж змушу її спробувати. В неї точно все вийде.

— Діти, давайте вже пройдемо за стіл... — покликала нас мама.

***

Не дивлячись на певний мій острах, вечеря проходила більш-менш спокійно. І хоча мама постійно згадувала якісь моменти з нашого з Андрієм шкільного життя, я не відчував себе надто роздратованим.

Можливо, тому що Надя так уважно слухала ці історії і постійно усміхалася. Я подумав, що ще тоді, в школі, мені теж подобалася ця її усмішка. Щира. Надя, не дивлячись на те, що вона була акторкою, завжди була щирою і чистою. А от Катя...

Я мельком глянув на наречену мого брата.

Ця була стримана і миленько посміхалася, все як завжди. Однак мене ніколи не покидало відчуття, що щось з нею не так.

Коли ми повечеряли, то мама запросила нас до вітальні, де запропонувала переглянути альбоми з фотографіями з нашого дитинства.

Я тоді був категорично проти! Це напевно виглядало дуже кумедно... Тут були інші фото, не ті, що в мене вдома. Мама розказувала про кожну світлину в усіх подробицях.

Потім згадала, що "Андрюша завжди був дуже врівноваженим і надійним хлопчиком". Я на цій фразі закотив очі.

Мама побачила це і усміхнулася, додавши що я натомість завжди відрізнявся неординарним, креативним типом мислення і завжди міг знайти вихід з будь-якої ситуації.

Я вже розслабився і почала думати, що все буде добре, але...

Коли вже було опів на одинадцяту, ми вирішили, що час розходитися. Ми попрощалися з батьками і всі четверо вийшли з будинку, прямуючи до машин.

В останню мить, коли ми саме мали сідати в наші машини, Андрій підійшов до мене і прошепотів мені на вухо:

— Навіть не думай, що я купився на її гру, брате. Просто не хотів псувати вечір батькам. Обіцяю, я виведу вас на чисту воду. Ти не отримаєш компанію ілюзією того, що ти відповідальний і стабільний. Я не дозволю тобі це зробити. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍