Читати книгу - "Салимове Лігво"

Кроккет мусить знати, але він не скаже. Він про це тримає мовчанку. Він завжди був якимсь…

— …письменник у Єви. Цікаво мені, чи знає Флойд Тіббітс, що він побував…

— …проводить величезну купу часу в бібліотеці. Лоретта Старчер каже, вона ніколи не бачила парубка, який би так багато знав…

— …вона сказала, що його звуть…

— …так, Стрейкер. Містер Р. Т. Стрейкер. Мати Кенні Денлеса казала, що вона зазирала до того нового закладу в середмісті, і там у вітрині справжній буфет ДеБірз, і вони хочуть за нього вісім сотень доларів. Ти можеш собі уявити? Тож я сказала…

— …дивно, він приїжджає, а той менший син Ґліків…

— …ти ж не думаєш…

— …ні, але ж все одно це дивно. До речі, в тебе зберігся отой рецепт для…

Дроти бринять. І бринять. І бринять.

  13

23/9/75

Ім’я: Ґлік Дейніел Френсіс.

Адреса: ПМД[104] №1 Брок-роуд, Єрусалимове Лігво, Мейн 04370.

Вік: 12.

Стать: чоловіча.

Раса: білий.

Прийнято: 22/9/75.

Особа здавача: Ентоні Г. Ґлік (батько).

Симптоми: Шок, втрата пам’яті (часткова), нудота, байдужість до їжі, закреп, загальна кволість.

Аналізи (див. доданий аркуш)

1. Туберкулінова проба: нег.

2. Туберкульоз у мокроті і сечі: нег.

3. Діабет: нег.

4. Кількість лейкоцитів: нег.

5. Кількість еритроцитів: 45 % гемо.

6. Біопсія кісткового мозку: нег.

7. Рентген органів грудної клітки: нег.

Можливий діагноз: перніціозна анемія, первинна або вторинна; попереднє обстеження показало 86 % гемоглобіну. Вторинна анемія малоймовірна; в анамнезі відсутні виразки, геморой, гемороїдальні кровотечі та ін. Лейкоцитарна формула нег. Ймовірно, первинна анемія, сполучена з психічним потрясінням. Рекомендовано: барієва клізма з рентгенівським обстеженням на випадок внутрішніх кровотеч, хоча, за словами батька, нещодавніх травм не траплялося. Також рекомендована щоденна доза вітаміну B12 (див. додатковий аркуш).

На період до чергових аналізів його варто виписати.

Ґ. М. Ґорбі,

чинний лікар

  14

О першій годині ночі, 23 вересня, до лікарняної палати Денні Ґліка, щоб дати йому приписані ліки, ввійшла медсестра. Вона зупинилась в одвірку, нахмурена. Ліжко було порожнім.

Її очі перестрибнули з ліжка на дивно зжужмлену білу купку, що лежала, повалившись при підніжжі.

— Денні? — погукала медсестра.

Вона підступила до нього, подумавши: «Йому треба було в туалет, а це виявилося понад його сили, ото й усе».

Вона делікатно його перевернула, і першою думкою її, перш ніж усвідомити, що хлопчик мертвий, була: «Цей B12 виявився помічним, вигляд у нього кращий, ніж тоді, коли його прийняли».

Та потім вона відчула холодну плоть його зап’ястка і відсутність руху в світло-блакитній мережці його вен у себе під пальцями і побігла до сестринського посту доповісти про смерть у палаті.

Розділ п’ятий. Бен (ІІ)

  1

25 вересня Бен знову гостював у Нортонів. Був вечір четверга і їжа була традиційною — квасоля й франкфуртські ковбаски. Білл Нортон смажив франки на надвірному грилі, а в Енн ще з дев’ятої ранку почала доходити на слабенькому вогні червона квасоля у мелясі. Їли вони за пікніковим столом, а потому сиділи й курили, усі вчотирьох, наздогад балакаючи про маліючі шанси Бостона на вимпел[105].

Певна тонка переміна відбулася в повітрі: все ще було доволі приємно, навіть у сорочках без рукавів, але зараз були присутні якісь ніби проблиски льоду. Осінь чекала за лаштунками, вже майже на видноті. Той великий старий клен перед пансіоном Єви Міллер почав уже червоніти.

У стосунках Бена з Нортонами змін не сталося. Симпатія Сюзен до нього була щирою, відвертою і природною. І йому ця дівчина дуже подобалася. І в Біллі він вчував до себе приязнь, яка постійно зростала, утримувана в непевному стані тим підсвідомим табу, яке впливає на всіх батьків у присутності чоловіків, котрі перебувають поряд радше через їхніх дочок, аніж через них самих. Якщо вам подобається інший чоловік і ви поводитеся чесно, ви висловлюєтеся вільно, обговорюєте за пивом жінок, правите пусті теревені про політику. Проте не важить глибина потенційної симпатії, неможливо цілком відкритися чоловіку, у котрого потенційна нагорода для вашої дочки теліпається між ніг. Бен зважував, чи можливо після того, як шлюб з потенційного перетворюється на актуальний, стати повноцінними друзями з чоловіком, який ніч у ніч дрючить вашу дочку? Тут може бути якась повчальність, але Бен сумнівався щодо цього.

Енн Нортон залишалася прохолодною. Попереднього вечора Сюзен трохи розповіла йому про ситуацію з Флойдом Тіббітсом — про сподівання її матері, що питання її зятя вирішується акуратно й задовільно саме в цьому напрямку. Флойд був знаною величиною; він був Женихом. Бен Міерз, з іншого боку, з’явився нізвідки й так само швидко може повернутись назад і зникнути, можливо, з серцем її дочки в своїй кишені. Вона не довіряла творчим особам чоловічої статі з інстинктивною неприязню мешканки малого містечка (тією неприязню, що її вмить розпізнали б Едвард Арлінґтон Робінсон чи Шервуд Андерсон[106]), і Бен мав підозру, що вона глибоко засвоїла принцип: або педики, або похітливі жеребці; інколи вбивчі, самовбивчі або маніякальні; схильні до дарування молодим дівчатам пакунків зі своїми лівими вухами[107]. Здавалося, участь Бена в пошуках Ралфі Ґліка, замість стишити її підозри, натомість їх тільки підсилила, і він побоювався, що схилити її на свій бік не є можливим. Він загадувався, чи знає вона про візит Паркінса Ґіллеспі до нього на квартиру.

Він ліниво пережовував ці думки, коли Енн раптом промовила:

— Який жах із цим хлопчиком Ґліків.

— З Ралфі? Так, — відгукнувся Білл.

— Ні, зі старшим. Він помер.

Бен тіпнувся:

— Хто? Денні?

— Він помер учора вночі.

Вона явно здивувалася, що чоловіки нічого не знають. Всі тільки про це й балакають.

— Я чула, як люди про це говорили у Мілта, — сказала Сюзен. Її рука знайшла під столом долоню Бена, і він її щиро прийняв. — Як це прийняли Ґліки?

— Так само, як прийняла б я, — відповіла Енн просто. — Вони там божеволіють.

Авжеж, ще б пак, подумав Бен. Десять днів тому їхнє життя рухалось звичайним, встановленим трибом; тепер їхній родинний підрозділ розбитий і розтрощений. Ця думка штовхнула його в крижаний дрож.

— Як ти гадаєш, той, інший, син Ґліків коли-небудь знайдеться живим? — спитав Білл у Бена.

— Ні, — сказав Бен. — Я думаю, він теж мертвий.

— Як те, що сталося в Г’юстоні два роки тому, — сказала Сюзен. — Якщо він мертвий, я ледве не сподіваюся, що його не знайдуть. Ким треба бути, щоби зробити таке з маленьким, беззахисним хлопчиком…

— Поліція шукає всюди, я гадаю, — сказав Бен. — Затримує відомих їм сексуальних збоченців і допитує їх.

— Коли вони знайдуть того бузувіра, його слід підвісити за великі пальці і довго катувати, — сказав Білл Нортон. — У бадмінтона, Бене?

Бен підвівся:

— Ні, дякую. Занадто це схоже на те, ніби ви граєте в солітер зі мною, як з опудалом. Дякую за смачну вечерю. Мені сьогодні ще працювати.

Енн Нортон підняла брову і не сказала нічого.

Підвівся й Білл:

— Як рухається ця, нова книжка?

— Добре, — коротко відповів Бен. — Ти хотіла б прогулятися зі мною з пагорба й поласувати в Спенсера содовою, Сюзен?