Читати книгу - "Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук"

- Тому що… Тому що.., - Матвій замислився, що б таке придумати. - Вони асоціюються з…

Анжеліка раптом густо почервоніла.

- Не продовжуй, я вже здогадуюся. Але навіть не знаю, чи зможу тепер говорити компліменти і не думати про…

Матвій здивовано глянув на неї, спочатку не розуміючи, про що вона, а потім і сам усвідомив, що вибрав ті частини тіла для компліментів, які  справді можна порівняти з…

Ох, мої дорогі читачі, напевно, здогадуєтеся, про що я. Але от сюжет завів мене в такі не дуже зручні для привселюдних розмов площини, що мушу зупинитися. Додумуйте самі.

- І останнє, - промовив Матвій. - Чоловіки дуже люблять отримувати любовні листи. От, прямо шалено. Чомусь склалася така думка, що це тільки жінки люблять. Неправда! Записочки там різні, любовні послання у конвертах через звичайну пошту, довгі зізнання в коханні на електронну пошту - все це дуже зацікавлює… Якщо такими листами засипати чоловіка, в якого ти закохалася, то рано чи пізно він вияснить, хто ти така і… Зверне на тебе увагу. Звичайно, це дуже ненадійний спосіб сподобатися. Проте можна спробувати, якщо не діють інші. Але й тут є нюанс.

- Який? - спитала Анжеліка, вже доїдаючи другу піцу.

- Завжди треба підписуватися різними іменами. Тоді чоловік шалено зрадіє, що подобається великій кількості жінок: це, по-перше, підніме його самооцінку до небачених висот, а по-друге, обов'язково слід написати кілька листів і від чоловіків…

Матвія понесло, він вже уявив, як Петро Помідор отримує такі листи і внутрішньо реготав.

Підступні рекомендації, вам не здається? Навіть жорстокі в деякій мірі. Але Матвія дуже вже гризли ревнощі, він не міг себе стримати.

- Але як він дізнається, що це саме я його кохаю? І саме я пишу ці листи? - здивувалася Анжеліка.

- Один із цих листів підпиши справжнім іменем, - порадив Матвій. - Я ж кажу, ненадійний спосіб.

Він ще щось хотів сказати, як раптом до приймальні увійшов сам Петро Помідор, власною персоною.

Анжеліка мало піцою не подавилася, швиденько ковтнула  й схопилася на ноги.

- Ой, доброго дня, пане Петре. А бос поїхав у справах, його немає на місці!

Петро Помідор глипнув на похмурого й набурмосеного  Матвія, кивнув і вийшов.

- Так, Матвію, забирай свої піци і йди геть! Дякую за пригощення, але мені треба працювати! Невже я з'їла аж дві піци? Я ж на дієті!

Анжеліка швидко випхала Матвія із залишками піц й почала знову прибирати в шафах, а потім працювати на комп'ютері, перевіряючи документи, приймаючи вхідні листи, роблячи все, що роблять секретарки владних босів. А сама все думала над тими порадами, які їй дав кур'єр Матвій. І згадувала, до речі, увесь час його комплімент її вустам. І погляд кур'єра на неї в той час, коли він той комплімент говорив. Палкий погляд, спекотний. Наче хотів і справді її поцілувати… Невже вона подобається кур'єру Матвію? Дівчина зітхала, згадувала свого боса, потім перестрибувала в думках знову на Матвія… і в душі її панували сум'яття  й сумніви…