Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

- Має свої методи висловлювати свої почуття.

- Да я помітила, – сьогодні такий чудовий вечір. Як би мені хотілося, щоб зараз поряд зі мною стояв Гліб. У житті часто бувають такі моменти, коли майже все ідеально, але… в це слово вкладено багато «але».

- Ви давно дружите? – я припинила наше мовчання.

– Вже кілька років, але знайомі з дитинства.

- Як ви почали дружити? - я подивилася на небо і не побачила жодної зірки, лише темно-синю до чорноти безодню.

- Він урятував мені життя. В прямому сенсі.

- Шляхетно. А як?

– Це наш із ним секрет.

- Вибач за надмірну цікавість, - Гліб, виявляється ще й сучасний лицар. Зараз, коли його немає поряд, дізнаюся про нього набагато більше.

- Все добре. Якщо він захоче, то сам розповість тобі.

- Сподіваюсь так і буде, - я важко зітхнула. Де він, що зараз робить? Намагалася відганяти думки, а то виходить повна неповага до співрозмовника. - Ти з Настею теж знайомий?

- Настею?

- Сестрою Гліба.

– А, так. Але я бачив її два роки тому. Вона так і ходить із червоним волоссям?

– Що? Ти це серйозно? - це не вкладалося у моїй голові. Здається, Настю теж погано знаю.

- Цілком.

- Загалом не схоже на неї. Вона зараз блондинка.

- Значить, я не одразу її впізнаю.

Ми обидва замовкли, мабуть, кожен із нас поринув у свої спогади. Не знаю, скільки часу ми так стояли в повній тиші. Я думала про Гліба, про те, що скажу йому, коли побачу, про те, як буду лаяти його. Думок Дениса я не знала, і не могла уявити, про що чи про кого вони.

- На сон починає хилити, – сказала я.

- Хіба ти не збиралася залишатися на тусовці до кінця?

– Ні. Хотіла звідти втекти за будь-якої зручної нагоди.

- Ясно. Тоді йдемо. Я підвезу тебе додому.

* * *

Ми з дівчатами сиділи та чекали Настю. Запитань до неї у нас накопичилося багато. Вона і проект встигла зробити, і закрутити новий роман. Як і мені хотілося б навчитися так швидко вивільнюватись від минулих відносин і так само легко починати нові. Отут Маша б зі мною посперечалася. Така мінлива поведінка Насті вона вважає страхом розпочинати тривалі стосунки. Здебільшого їй трапляються не дуже серйозні кандидатури.

Я почула звук повідомлення і потяглася до телефону. На мить мені здалося, що моє серце завмерло, а потім прискорено забилося. Радіти чи сумувати? Не знаю.

Я голосно вигукнула:

- Що за інтерробанг!

– Що? - дівчата здивовано подивилися на мене.

- А що, думали, тільки ви набралися розумних слів? - широко усміхнулася. - Гаразд. Це використання знаку питання й оклику одночасно, - я зробила паузу, а потім пояснила дівчаткам. - Мені треба до Гліба. Він надіслав повідомлення. Хоче зустрітись. У парку.

- Звичайно іди, - Оля схвально кивнула.

- Зателефонувати не зміг, видно побоюється твого гніву. Вибрав нейтральну територію. Отже, можливо буде компромісне рішення. - Маша озвучила свої роздуми.

Я була рішуче налаштована на розмову з Глібом. Також знала, що всі шаблони питань, які вже більше тижня жили в моїй голові, просто забуду, коли зустрінуся з ним.

- Який компроміс у цій ситуації? У будь-якому разі я хочу знати всю правду, якою б вона не була.