Читати книгу - "Експеримент що знищив світ, Nebula"

Рін стиснула пістолет, відчуваючи, як холод металу зливається з її долонею. Квартира застигла в напруженій тиші, перериваній лише краплями води, що падали з прогнилої стелі. Їхні погляди пересіклися: два кроки вперед — і вони вийдуть із сліпої зони. Є Сон жестом показав на коридор, де ледь помітне світло пробивалося крізь щілину дверей. Вони рушили синхронно, спинами один до одного, слухаючи кожен шорох.

На кухні, під розбитою керамічною плиткою, Рін знайшла закривавлений носовичок із вишитими ініціалами K.L..

— Це не випадковість, — прошепотіла вона, розгортуючи тканину.

Всередині лежав мікрофлеш-накопичувач, вплетений у нитки. Є Сон кивнув:

— Його хотіли сховати навіть після смерті.

Вони встигли заховати флешку, коли з вітальні роздався глухий удар. Двері з гуркотом впали, і в кімнату ввірвалися постаті в масках із символом півмісяця, оточеним колом.

— Ви запізнилися на власні похорони! — прокричав один із них, націлюючи автомат.

Рін відскочила за перевернутий диван, відкривши вогонь наосліп. Є Сон вибив люстру пострілом у стелю — скло розсипалося, засипавши нападників.

Вони вистрибнули у розбите вікно, впавши на тент покинутого фургону. Рін відчула, як гостре скло впивається в руку, але біль заглушив адреналін. Їхні переслідувачі лаялися, витрачаючи патрони на освітлені вікна сусідніх будинків.

— До підземки! — крикнув Є Сон, тягнучи її до люка.

У тунелі, серед графіті із зображенням ДНК-спіралей та людських силуетів з мутованими кінцівками, вони знайшли тимчасовий притулок.

Флешка містила відеозапис: Капрум Леру, тремтячи, розповідав про Проект EOS — експеримент із створення суперлюдей через штучний вірус.

— Ми думали, що це ключ до еволюції, але він став зброєю... — його голос перервався, коли за кадром залунали кроки.

На записі з’явився фрагмент лабораторного журналу: «Вірус EOS-V9 здатен інтегруватися в ДНК, але лише 0,7% популяції мають імунітет». Останній кадр — координати 48.8584° N, 2.2945° E — Ейфелева вежа.

Рін і Є Сон вийшли на поверхню біля Сени, де на піврозвалиному мосту їх зустрів вертоліт із тим самим символом півмісяця.

— Думаєте, це кінець? — крикнув пілот, скидаючи димові шашки.

Є Сон штовхнув Рін у воду, перш ніж вибух хвилі відкинув їх на мілину. Виживши, вони побачили на горизонті три сигнальні вогні — слабкі, але неминучі, як обіцянка.

Сонце знову сховалося за хмарами, коли вони рушили до Ейфелевої вежі. Рін стиснула носовичок Капрума, відчуваючи, як холод металу флешки проймає її до кісток. Десь у темряві хтось сміявся, повторюючи щось незрозуміле, але вітер розвіяв слова раніше, ніж вона змогла розібрати їх.

Деталі з джерел: це було останнє, що містив мікро-флеш накопичувач. 

Іван Тор був одним із інвесторів проекту EOS, який викрав зразок вірусу для власних досліджень. Під час експерименту склянка з патогеном розбилася, заразивши його через поріз на руці. Вірус EOS-V9 проводив жорсткий відбір: лише носії рідкісного гена IFITM3 виживали після інфекції, перетворюючись на «суперлюдей» з підвищеною регенерацією, але втрачаючи емоційний інтелект. Символ півмісяця належав таємній групі «Еос», яка контролювала поширення вірусу, використовуючи його для створення армії мутантів.

Вони йшли, не озираючись. Над Парижем збиралися нові хмари.

Кінець