Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 30: Нова глава

Минув місяць після того, як Єва і Марк зробили перерву у своїх стосунках. Перші дні були болісними, наче кожен з них переживав внутрішній шторм. Вони не спілкувались так часто, як раніше, і це давало Єві відчуття порожнечі, як ніби частина її душі була залишена десь далеко. Проте в той самий час вона розуміла, що це не кінцева точка, а лише новий етап. Вона все ще любила Марка, але змінювалась, і вона відчувала, що їй потрібно більше часу для себе, щоб зрозуміти, що вона хоче від свого життя.

Цей місяць допоміг їй побачити світ і себе по-новому. Вона більше не була підлітком, який просто слідує за своїми емоціями. Вона стала зрілішою, більш обдуманою, більше прислухалася до своїх почуттів і вчилася бути самодостатньою. Вона зрозуміла, що її щастя не повинно залежати тільки від іншої людини.

В один із вечорів, коли Єва сиділа в кімнаті і переглядала старі нотатки в щоденнику, її телефон зазвучав. Це був Марк. Вона на мить зупинилася, перш ніж відкрити повідомлення. Слова, які він написав, змусили її серце затрепетати:

“Єво, я багато думав за цей час. І я зрозумів, що не хочу більше відкладати те, що для мене важливо. Ти важлива. Я не знаю, чи можемо ми повернутися до того, що було, але я готовий розпочати нову главу з тобою, якщо ти хочеш того ж.”

Ці слова заполонили її думки. Вони були прості і щирі, але для Єви це було не лише повернення до минулого. Це було повернення до того, що вони могли стати кращими один для одного, навіть якщо їхній шлях уже не був таким, як раніше. Вона знала, що це не буде легко. Вона не чекала миттєвого щастя або ідеальних стосунків. Вона просто хотіла рухатись вперед і спробувати разом.

Єва глибоко вдихнула, і відповіла:

“Я теж думала про це. Я розумію, що ми змінилися, і я готова до нової глави. Не обіцяю, що все буде легко, але я готова намагатися. Разом.”

Відповідь Марка не забарилася:

“Ти не уявляєш, як я радий це чути. Я готовий. Просто скажи, коли і де ми почнемо.”

Єва посміхнулась, і серце її зігрілося від цих слів. Вони обоє були готові рухатися вперед, залишаючи минулі сумніви позаду. Це була нова глава, і хоча вона не могла передбачити, куди вона їх приведе, Єва відчувала, що зараз вони на правильному шляху. Вона зрозуміла, що це не обов’язково має бути ідеальним або безтурботним шляхом. Це була їхня власна дорога, яка буде визначатися їхніми зусиллями і бажаннями.

Наступного дня Єва вирушила до парку, де вони вперше з Марком познайомились. Вона любила це місце, адже воно було символом їхнього початку. Вона сподівалася, що саме тут вони зможуть зробити новий крок у своїй історії.

Марк вже чекав на неї, стоячи біля того самого дерева, під яким вони колись довго розмовляли, сміялись і мріяли. Він посміхнувся, побачивши Єву, і вони підійшли один до одного, обійнявшись, як давно не бачені друзі.

“Я готовий до нового початку,” — сказав Марк, дивлячись їй в очі.

“Ми це зробимо,” — відповіла Єва, відчуваючи, як усі сумніви залишають її.

Вони залишили минуле позаду, і хоча невизначеність ще існувала, вони обоє розуміли, що в їхніх руках — можливість створити щось справжнє і важливе, не спираючись на ідеальність чи безперешкодний шлях.

Вони не знали, що їх чекає попереду. Але одного вони були впевнені: це був їхній шлях, і вони готові були йти ним разом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍