Читати книгу - "Називай мене Мері..."

Вистачило, щоб вимкнутися швидко, та ненадовго.

— Його не хотіли вирубити. Нейтралізували на певний час.

— Знову сам до себе? Ти де взагалі, Головко?

— Тут.

Випите загострило сприйняття, швидше закрутилися коліщатка в мозкові.

— Чуєш мене? — тепер Ярило озивався, мов з іншої планети.

— Все почув. Щось іще?

— Придумай, як мені подякувати. Пляшок не треба, відразу кажу. Краще зроби, щоб доказ був, як кажуть політики, легітимним. Бо матиму проблеми.

— Неодмінно.

Хотів додати: більших, ніж Кобзар, навряд. Передумав, подякував, попрощався, закурив.

Складалася проста і ясна картина, намальована Олегом ще вдень. Дівчину на ім’я Мері до нього напевне якось підвели. Вона легко лягла з ним, що означало — робила подібне не вперше. Проте навряд чи була професійною повією, інакше б її вбили не в такий складний спосіб. Насильницька смерть проститутки нікого не здивує й не викличе аж такої колотнечі. Значить, міркував далі Головко, комусь припекло, аби саме цю дівчину, вбиту саме у такий спосіб, як чотири попередні жертви, знайшли саме в квартирі Кобзаря.

Лилика навмисне примазали до справи.

Стрілянина біля парку підтверджує висновок.

Олега заганяли, лишаючи дедалі менше простору маневрувати.

Лишається зрозуміти, для чого. Потому стане ясно, де й кого шукати.

Тасуючи думки, Артем дістався додому, вислухав нарікання дружини на те, що випив, хоч домовлялися зараз обережно з цим, треба після викрадення триматися напоготові. Нехай Свистуна вже немає. Справа його, сказала Ніна, може далі жити й перемагати. Заспокоїв дружину, перекусив. Влігся спати, не вимикаючи телефон.

Трубка озвалася на ранок, майже водночас із будильником.

Невизначений номер.

Знайомий голос.

14

Дверцята з правого боку відчинилися, Кобзар ковзнув усередину.

— Здоров.

— От же ж...

Пасічник вирулив зі стоянки біля «МакДональдсу», де Олег призначив зустріч, розкрутився біля автовокзалу, вибрався на проспект Науки. Завернувши в бік Голосіївського лісу, спершу простягнув руку, потиснувши Олегову. Потім гмукнув.

— Ти у всій красі, Лилику.

— В сенсі?

— У прямому. Дуже добре, що в поліції зараз бардак і нові люди, які про тебе мало знають. Аби тебе шукав, наприклад, я, чи хоча б наш колишній колега Нагорний, злапали б ще вчора.

— Тобто?

— Бачу, ще не прокинувся. Хоч кави випив.

— Ігоре, не мороч голову! Без тебе тоскно!

— Ага, а зі мною весело, — Пасічник загальмував на світлофорі. — Хватку ти втратив за роки без діла. Призначаєш мені зустріч біля «Маку» на Деміївці. Вчора по обіді кудись пірнув і заліг. Тепер виринув. Дзвониш мені, називаєш час: за півгодини. Звідки ти за тридцять хвилин дочапаєш сюди? З Совок, не інакше. Хто у нас на Совках? Твій дружбан на прізвисько Вампір. Все просто. Я тебе ще вчора міг вирахувати, аби хотів.

Замість відповіді Кобзар поліз по цигарки.

— Не кури в мене в машині, — блимнуло зеленим, Пасічник рушив далі. — Майже нікого не лишилося, хто знав про твої домовленості з громадянином Донцовим.

— Ні про що я з ним не домовлявся ніколи.

— Тільки зняв підозру в убивстві. Та публіка вміє бути вдячною.

— Ну, як я не у Вампіра був...

— Де взяв телефон, який відстежити проблемно? На базарі купив? Його шукають, пика в усіх новинах, а він запросто по ринках ходить, секретні мобільники підбирає. Вчора твій рудий друг із мене ідіота робив. Тепер ти.

Олег знову не відповів. Якийсь час їхали мовчки.

— Куди ми? — запитав.

— Катаємося. Розкажи, що це таке вчора було.

Дивлячись просто себе, Кобзар неквапом виклав усе, що сталося і до чого дійшов, у тому числі з Головковою допомогою. Пасічник не перебив жодного разу. Коли Олег замовк, процідив:

— Кисла справа. Що думаєш?

— Перевірю одну теорію.

— Яку?

— Нас із Мері хтось звів. Там, у «Фільтрі». Дівчина підійшла не випадково. Вона чекала саме на мене, Ігоре.

— Певен?

— Після висновків експертизи — цілком. Якийсь клієнт замовив машину саме на той час біля кафе. Контакт лишився в старому телефоні, я знищив його сам. Тепер розумію: навіть якби зберіг, усе одно не простежив би. А Мері вже стояла там. Знала, чекала.

— Може бути, — кивнув Пасічник. — Як перевіриш?

— Зоя.

— Хто?

— Буфетниця. Барменка. Називай, як хочеш. Ти її бачив тоді. Кругленька така, сердита. Вона мені потім спеціально сказала про дівчину, яка чогось боїться і треба помогти. Аби Мері сама набивалася, виглядало б підозріло. Чесно скажу, нашорошився б. А так через треті руки. Зою я знаю, довіряю.

— Так теорія твоя яка?

— Опитати її. Витрусити, хто велів навести на мене дівчину.

— Прям отак і велів?

— Може, попросив і заплатив, — Кобзар міркував уголос. — Сам я, звісно, біля «Фільтру» не відсвічуватиму. Артемон погодився з’їздити.

Машина виїхала на кільце до готелю «Мир».

— Тобі взагалі далі куди? — поцікавився Пасічник.

— На білому світі зараз живу. Де викинеш, там і буде. Погуляю, озвуся до Головка. Як дізнається щось, — далі вирішу.

— А як не дізнається?

Кобзар знизав плечами.

— Все одно. Знаєш, поговорив я з ним учора. Послухав його. Артемон діло говорить. Мені зараз бігати містом не в жилу.

— Згоден. Довго нелегалом не протягнеш. Щось мені підказує, Вампір не дуже готовий вписуватися за тебе.

— Зовсім не хоче.

— Розумію його. За тебе, Лилику, навіть я поки вписатися не ризикну.

— І я про це. Хай там як, здамся. Вчора не вийшло, сьогодні все буде.

Пасічник скоса зиркнув на нього, розвернувся, посунув назад у бік Деміївки.

— Смисл?

— Аналіз крові підтвердив — мене «почастували» клофеліном. Сам собі я не міг це зробити. Головко зможе легалізувати висновок Ярила. Ну, і свідчення Зої.

— Рудий не має повноважень допитувати її.

— Вона цього не знає, Ігоре. Так чи інакше, тій слідчій, Вірі Холод, передадуть усі матеріали. Вона переконається: мене підставили, тут якась гра. Побуду в камері якийсь час, не без того. Але повісити на мене вбивство навряд чи вийде.

Пасічник перетравив почуте.

— Припустімо, прогноз оптимістичний. І виправдається. Далі що робитимеш?

— Мері народила недавно. Десь є її дитина.

— Це має якесь відношення до справи?

— Думаю, якесь має. На таку справу, як зі мною, дівчину підписали не просто так. Щось мені підказує, вона не перший-ліпший кандидат. З огляду на чотири попередніх, дуже подібних убивства,