Читати книгу - "Помилка"

151
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 62
Перейти на сторінку:
я бачила Пола. — А як вона виглядає?

— Блондинка, — відповів Пол. — Десь під тридцять, висока на зріст.

«О Боже», — подумала я.

Ні! Цього не може бути!

Іще один поворот у цьому кошмарі, якому, здається, не буде кінця!

Обід у готелі «Сент-Реджис»!

Пол не зраджував мене!

Я вхопила ротом повітря, щосили намагаючись опанувати себе.

Зрадила тільки я!

Розділ 65

Я стояла й ошелешено мовчала.

Це не Пол усе зруйнував, а я.

Я все зруйнувала.

Я — така гидка й паскудна. Тільки я.

От халепа! Хотіла з'ясувати стосунки з Полом, поговорити про наші зради й розпочати нове життя — і ось тобі маєш!

Виявляється, зраджувала тільки я!

Я стояла ніби вкопана, з обличчям закляклим, наче завислий комп'ютер. Пол розсміявся та стиснув мою руку.

— Розумію, це немов вибух бомби, — сказав нарешті він. — Просто хотів тебе приємно здивувати. Бачиш, спочатку я подумав, що Віккі просто дурить мене. «Слухай, а ти не хочеш перейти до нас на вдвічі більшу зарплатню?» — спитала вона. А я візьми й бовкни навмання, що перейду до них, якщо мені дадуть утричі більше. Твій чоловік — просто геній, Лорін!.. А сьогодні вранці Віккі зателефонувала мені й повідомила гарну новину. Мене беруть на роботу, уже все погоджено, зосталося тільки відповідні папери підписати. Є лишень одна проблема: нам доведеться переїжджати. До Ґрінріджа, що в штаті Коннектикут! Та хіба ж то проблема — переїхати з Йонкерсу до елітної місцевості, до країни коней! Вони навіть самі готові нас туди перевезти. Ось так. Лишень уяви собі! Я буду працювати, а ти роститимеш дитину, тим паче в новому будинку для цього буде задосить місця. Ні більше, ні менше — втілення американської мрії! Це та переміна, якої ми з тобою так довго прагнули, Лорін!

Голова моя крутилася зі швидкістю ротора в міксері. Це було неймовірно. Пол не лише виявився невинуватим, він іще й щасливого лотерейного квитка витягнув!

Я важко опустилася на стілець, наче боксер після вкрай важкого раунду.

— Клас, Лорін, — я просто позбавив тебе дару слова, от бачиш! — засміявся Пол. — Слухай, — додав він, дістаючи з холодильника пляшку пива «Сем Адамс», — ти про щось хотіла поговорити чи то мені здалося?

Може, я й перебувала на грані психічного зриву та серцевого нападу, але я не була дурепою.

І вирішила, що мені слід навчитися жити зі своєю таємницею. Тим паче, що кілька хвилин тому з'ясувалося, що така таємниця була лише в мене.

— А, та я вже й забула, — ледве промимрила я. — Рис окремо готувати чи нафарширувати ним курку?

Розділ 66

Тієї ночі ми з Полом кохалися вперше після того, як я завагітніла. Після останніх одкровень мого чоловіка мені, заради збереження душевної рівноваги, довелося переключитися на посилений режим домогосподарювання, і тому я енергійно взялася до підготовки генерального прання. Перебираючи речі, я випадково помітила коротку чорну нічну сорочку, у якій я намагалася спокусити Пола за ніч до того, як почалось оце безумство. Мить — і я вже стягувала з себе джинси, вбираючись у найкращі зразки продукції фірми «Вікторія Сікрет»[12], які я мала. Коли побачила себе у свічаді — сексуальну та привабливу, то в мене не виникло ані найменшого сумніву щодо подальших дій. Мої груди вже трохи збільшилися через вагітність — який клас!

Коли я зайшла в спальню до Пола, то з його спантеличеного обличчя я здогадалася, що він був тієї-таки думки. «Волл-стрит джорнел», що його читав мій чоловік, відразу ж випав у нього з руки — аркуш за аркушем, поки в його пальцях не лишилося нічого, крім повітря.

— Ну що, мій ковбойчику? Сьогодні тобі не відкрутитися. Доведеться надолужувати згаяне, — мовила я, зриваючи з чоловіка покривало. Аркуші фінансового вісника розлетілися по кімнаті. Отака була прелюдія нашої любовної гри.

Не знаю, що на мене найшло. Може, то був викид надлишкових гормонів? Хтозна. Тієї ночі в ліжку я була вибагливою, вимогливою та винахідливою. Спочатку Пол навіть трохи отетерів. Але таки слухняно виконував усі мої забаганки. Ошелешено — але виконував.

Мною заволодів якийсь первісний тваринний інстинкт, і я не стала цьому інстинктові опиратися. Хіба ж не в цьому полягає одна з основних принад сексу? Ми зриваємо з себе одіж, наші комплекси, наші стримувальні чинники — усі суспільні умовності. Усе набуте за тисячу років цивілізації — уявлення про добро та зло, — геть усе викидається у вікно на вулицю, і ми повертаємося до свого тваринного єства. Секс — це істина, схована під нашаруваннями брехні. Ми — живі істоти, ми стогнемо, кричимо, шаленіємо!

Якраз перед величною кульмінацією — а вона справді була величною! — я розплющила очі й подивилась на вродливе обличчя Пола наді мною. Потонувши в сіро-синій глибині його очей, я раптом збагнула.

Це було як офіційне підтвердження.

Як посвідчення того, що ми знову повернули собі одне одного.

Розділ 67

— Господи, Лорін, — видихнув Пол, знесилено хекаючи поруч зі мною. — Який біс у тебе вселився? Ну й цицьки ти собі наростила!

— Знаю, — сказала я, грайливо довбонувши його в груди. — А тепер розкажи мені ще раз отой прикол про потрійну зарплатню.

— Основний прикол полягає в тому, що це — зовсім не прикол, — відповів Пол, уп'явшись очима в стелю. — Як це зазвичай буває? Ти ішачиш день при дні, втягнувшись у нескінченну гонитву за недосяжним. І раптом — раз! Тобі випадає шанс. Навіть потрійний шанс.

Перекотившись на мій бік, Пол цьомкнув мене в живіт.

— Слухай, а про ім'я ми так і не подумали. Ти маєш якісь пропозиції? — спитала я.

— Ну, скажімо, Еммеліна, — відповів Пол. — Звучить трохи понтувато й офіційно, але якщо донька матиме хоч наполовину таку царствену зовнішність, що й її матуся, то це ім'я їй чудово пасуватиме. Окрім того, треба ж їй мати хоч якусь перевагу над однолітками в дитсадку!

— Еге ж, — сказала я. — Бачу, що ти над цим уже встиг подумати. А ти не подумав, що може бути хлопчик?

— Гм, — замислився Пол. — Побачимо. Тоді найкраще підійшло б ім'я Мелвін — як ти гадаєш, добре звучить? А ще я завжди був небайдужим до імені Корнелій. А скорочено це ім'я звучало б як «Корні», тобто сентиментальний. Що скажеш?

— Це ти в нас сентиментальний, хлопчику мій, — зазначила я та грайливо полоскотала Полові живіт.

Він захихикав та сів у ліжку.

1 ... 33 34 35 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помилка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помилка"