Читати книгу - "Покладіть її серед лілій"

не прохопився. Він отримав синця — оце й усе, що мені відомо. Хтось із таксистів казав, що він шубовснув з пірса у воду.

— Не знаю, чи можна це вважати плаванням, коли ти дістаєшся берега після того, як тебе викинули з яхти, — зауважив, вишкірившись, Олаф.

— Ви, хлопці, перетріть це між собою — на мене можете не зважати, — сказав я, запалюючи сигарету.

Гьюсон пожовтілими від нікотину пальцями дістав сигарету з нагрудної кишені.

— Напередодні Малюк Діксі потрапив на яхту «Дрім шіп»[22] і там посперечався зі Шерріллом. Четверо дужих хлопців викинули його за борт після того, як Малюк дав ляпаса Шерріллові. Ходять чутки, що Шеррілл має намір висунути Діксі звинувачення у замаху на життя. Якщо він це таки зробить, то Діксі каюк. Той зараз по самі вуха в боргах.

— Гадаю, що Шеррілл таки порушить проти нього справу, — сказав Олаф, трусонувши лисою головою. — У нього погана репутація.

— Не порушить, — сказав Гьюсон. — Він не може дозволити собі скандалів. Я сказав Малюкові, що він у безпеці. Але навіть і за таких умов той боягуз не не наважиться заговорити.

— А хто такий Шеррілл? — удавано байдуже поцікавився я і махнув Фіннеґанові, щоб той вкотре наповнив нам склянки.

— Ти не єдиний, хто ним цікавиться, — сказав Гьюсон. — Ніхто нічого про нього не знає. Він — темна конячка. Прибув у Оркід-Сіті кілька років тому. Почав займатися нерухомістю, отримуючи комісійні від «Селбі і Ловенстайн». Гадаю, на цьому він заробив якісь гроші — небагато, одначе достатньо, щоби прикупити будинок на Россмор-авеню. Згодом йому якимось чином вдалося заручитись із Дженет Кросбі, донькою мільйонера, але це тривало недовго. Потім він кудись зник аж на півроку, опісля з’явився знову, але вже як власник «Дрім шіп». Це — трьохсоттонна яхта, котру він перетворив на гральний заклад. Яхта стоїть на якорі за три милі від берега. У Шеррілла ціла флотилія водних таксі, які безперестанно снують туди-сюди, а члени цього закритого клубу такі вишукані, мовби служать у Букінгемському палаці.

— Гральний бізнес — не єдине, чим займаються на яхті, — додав Олаф, підморгнувши. — У нього там не менш як півдюжини пречудових дівчаток. І це — справді солодкий бізнес. Перебуваючи за три милі за містом, Шеррілл може легко втерти носа Брендонові. Готовий закластися, що він гребе чималі гроші.

— Мене цікавить одне, — вставив слово Гьюсон, простягнувши руку за віскі, котре я оплатив, — як негідник Шеррілл зміг заробити грошей на таку розкішну яхту.

— Подейкують, що він навіть випустив власні акції, — зауважив Олаф. — Якби Шеррілл прийшов до мене і запропонував акції цієї посудини, то я б охоче їх придбав. Можу посперечатися, що ті, хто є тримачами акцій, здатні озолотитися.

Я слухав, розмірковуючи, як це чудово — зустріти в барі двох приятелів і почути від них усе, що мене цікавить, ні про що не запитуючи.

— Здається, на тому човникові таки справді весело, — сказав я байдуже. — Сам би не відмовився туди потрапити.

Гьюсон хмикнув.

— Ти не один такий, але в тебе — жодних шансів. Туди можуть потрапити тільки члени «Білої книги»[23]. Кожного нового члена клубу ретельно добирають і перевіряють. Якщо в тебе нема бабла — для Шеррілла ти нуль. Вхід — двісті п’ятдесят доларів, членські внески — до п’ятисот доларів на рік. Цей заклад — для великої риби, а не для дрібної сошки.

— А що за людина Шеррілл?

— Один із тих спритників, — сказав Гьюсон. — Вродливий, легкий, напористий і тямущий. Якраз такий, які подобаються жінкам. Хвилясте волосся, блакитні очі, накачані м’язи. Одягається, як кінозірка. Саме з тих, кого я називаю викінченими мерзотниками.

— А чому Дженет Кросбі розірвала заручини?

— Та дівчина мала клепку в голові. Не знаю, що сталось, але вважаю, що вона вчасно його розкусила. Усе, чого йому було від неї треба — це її грошей, і думаю, вона зрозуміла це до того, як стало надто пізно. Будь-хто, хто одружиться з таким покидьком, як Шеррілл, неминуче матиме проблеми.

Олаф, якого вже почала знуджувати ця розмова, сказав:

— Як гадаєте, хлопці — чи добре було б виставити малюка Діксі проти О’Хари? У мене є змога зробити це, але не впевнений, що з того щось вийде.

Наступні чверть години ми обговорювали всі слабкі та сильні сторони Діксі, й нарешті, поглянувши на годинник над головою, я зауважив, що мені вже пора йти.

— Я вас залишу, хлопці, — сказав я, зісковзуючи зі стільця. — На днях завітаю в клуб — там і побачимося.

Олаф відповів, що завжди радий буде мене бачити й переказав вітання Полі, а Гьюсон додав, що мріє про неї щоночі. Я полишив їх, оплативши ще по порції віскі.

На виході знову запримітив знайомого «макаронника» з брудними манжетами. Він сидів поруч із вхідними дверима, втупившись у газету, але коли я штовхнув обертові двері, він недбало згорнув її, запхав у кишеню та підвівся.

Я швидко пройшов до свого «бьюїка». Всівся у машину, завів двигун і рушив темною вуличкою. Десь позаду заревів інший двигун, і в дзеркальці я помітив світло фар за собою.

Їдучи Принцесс-стрит, я пильнував те авто у дзеркальці. Мене переслідував «Лінкольн». Затемнене скло автівки не давало змоги розгледіти водія, але я й без того знав, хто це.

У кінці Принцесс-стрит я звернув на Фельдман-стрит. Рух тут був не такий інтенсивний, тож поїхав швидше, але «Лінкольн»