Читати книгу - "Бунт моїх колишніх"

далі Вікторія. — Періодично Шурик зупинявся і щось креслив носком черевика на землі. Я вже ладна була розридатися, як раптом парочка вийшла на добре освітлену ліхтарями ділянку. Білявка виявилася блондином.

— Що ти маєш на увазі?

Після всього почутого я вже могла запідозрити Шурика в чому завгодно.

— Я маю на увазі білявого молодого чоловіка! — Вікторія змінила таємничий шепіт на звичайний тон і теж узялася до прибирання кухні. — Більше того — юний хлопчик з довгим хаєром, як це зараз називається в молодіжному середовищі. Судячи з виразу облич, Шурик щось терпляче пояснював тому отрокові, а хлопець аж червонів — так старався напружити мізки та бодай щось второпати. Я, звичайно, відразу засоромилася сама себе і поквапилась додому. Але мусила зачекати, поки Шурик із хлопцем пройдуть повз мою криївку, тому почула уривок із їхньої розмови.

— Яку криївку? — жваво зацікавилась я і миттю забула про головну тему розмови. — Може, мені в подальшій роботі придасться.

— Не повіриш. Я ховалася в кущах за лавою!

Чомусь цей факт викликав у нас обох невимовний захват. Істеричний регіт привернув увагу дітей. Дві хитрі пички негайно змалювалися в дверях кухні. Дівчатка вочевидь вдавали з себе дорослих і серйозних леді.

— Істерика прогресує! — Дарина безцеремонно схопила матір за руку, всадовила її на стілець та заходилася викладати свої міркування з приводу погрому, вчиненого нами. — Що, питається, знадобилося вам у морозилці? Навіщо ви попатрали всі продукти?

— Стривай! — як завжди, перебільшення цих жахливих дітей наводили мене на правильні думки. — Але ж зовсім невідомо, чи нема в твоєму холодильнику ще якихось важливих записів?

— Уперед! — хором вигукнули ми з Вікторією і, ніби одержимі, знову взялися вивалювати всі продукти.

— Ну ось, тепер і Катруся заразилась, — Дарина ніяк не очікувала такої реакції на свої слова.

— Як гадаєш, це виліковується? — Настуся відразу перейняла гру подружки і з виглядом кумедного лікаря накинулася на мене. — Катрусю, негайно вилазь із холодильника! Застудишся!

Служити експонатами для самоствердження двом особам підліткового віку нам було не з руки.

— Дівчатка, не бачите — в дорослих серйозні справи! — Вікторія якомога суворіше звела брови до перенісся Руки її при цьому гарячково розривали пакуночки з килькою.

Вигляд у неї був настільки грізний і водночас кумедний, що Дарина розгубилась і на кілька секунд перетворилася на нормальне людське дитинча. Ось тут я її і спіймала. З досвіду спілкування з Настусею знаючи, що діти перехідного віку бодай частково піддаються впливові виключно в шоковому стані, я поквапилася скористатись нагодою.

— Дівчатка! Одне з двох: або ви негайно вкладаєтеся спати і завтра ми відвозимо вас обох до Настусі на дачу, або можете стрибати тут хоч до кінця світу, але ні про яку спільну поїздку тоді й мови бути не може! Раз ви не здатні пристойно поводитись, я нізащо не віддам вам на з'їжу свою маму!

Діти стурбовано перезирнулися і миттю випарувались.

— Круто ти їх, — схвально кивнула Вікторія і з подвоєною люттю накинулась на коробки з харчами. Ніколи раніше ні мені, ані їй не спадало на думку, що розривати на клоччя — настільки приємне, я б сказала навіть, захоплююче заняття. Зізнаюся відверто: ми трохи захопилися. Усе, що піддавалося розкриттю, було остаточно розшматоване.

— Де б він не був, я знайду його! — майже кричала Вікторія, по-звірячому катуючи пачку з чаєм. Гранули заварки веселим феєрверком розліталися навсібіч.

— Ти про файл із документами, чи про Шурика? — я ще вдавала, що не втрачаю самовладання, але при цьому ненароком відірвала геть підкладку кухонного фартуха.

— Про все разом! — істерично реготала Вікторія.

Кухня і ми посеред неї, мабуть, нагадували твір авангардного живопису. Однак жодних нових відомостей про діяльність Шурика пошуки не дали. Обидві ми раптом відчули цілковите знесилення.

— Отже, — я стомлено примостилася на краєчку табурета, — ми про щось важливе говорили, чи мені тільки здається?

— Згадати б про що, — Вікторія теж присіла, винувато оглянула все, що ми накоїли, і несміливо зауважила: — Може, даремно це ми? Хоча… Зате заспокоїлися.

— Як гадаєш, — я ледве спіймала за хвіст новий клаптик думки, який уже вислизав, — де ще Шурик міг сховати свої документи?

Вікторія замислилася.

— Ти знаєш, крім холодильника, більше й нема куди сховати, як на мене. Він же чудово знав, що ні я, ні Даша в царство його їстівних запасів зроду не поліземо. Хвалити Бога, Тетяна смачно готує. А сама Таня з відразою ставиться до всіх цих напівфабрикатів… У всіх інших місцях квартири порядок підтримується регулярно, прибирання — щотижня, крім столу Олександра, певна річ… Але в столі нічого немає, крім усіляких схем від радіоприладів. Я туди іноді зазираю…

— Шукаєш слідів суперниці? — мені не варто було б глузувати з неї — краще пораділа б, що не лише я раба власної Цікавості.

— Просто турбуюся…

— Ось! — думки мої на якусь мить не знати чому впорядкувалися, і я згадала перервану появою дітей розмову. — Ти ж так і не розповіла. Що саме тебе непокоїть? Що ти почула, коли сиділа в кущах за лавою?

«Таким чином, ми зможемо подолати практично будь-які засоби охорони!» — урочисто заявив тоді Олександр цьому блондинчикові. «Клас!» — зрадів той. «Головне, щоб менти ні про що не здогадалися», — Олександр, як мені здалось, промовив це похмурим тоном. «Якщо свої не застукають, усе буде о’кей!» — мені здалась якоюсь бандитською інтонація того молодика. Коли