Читати книгу - "Останній тамплієр"

Тес кивнула на знак згоди.

— Згодна, сам по собі цей факт не здається переконливим. Але ж є іще й шифратор.

— Це той предмет, що забрав четвертий вершник? Ви опинилися поряд із ним?

Тес пожвавішала і підсунулася ближче до Рейлі.

— Так. Я встигла добре роздивитися цей пристрій. Він є набагато досконалішим за все те, що з'явилося за сотні років до і після нього. Я хочу сказати, що в певному сенсі ця річ була революційною. А тамплієри були відомими майстрами кодування. Шифри були основою їхньої банківської системи. Коли паломники, що подорожували до Святої землі, ввіряли храмовникам свої гроші, їм видавали закодовані квитанції, котрі лише тамплієри і здатні були розшифрувати. Завдяки цьому ніхто не міг підробити документ вкладника і заволодіти його грошима. Храмовники були піонерами у цій сфері, і певним чином шифратор є предметним втіленням їхніх хитромудрих і потайливих методів.

— Але ж як тамплієрівський шифратор потрапив до скарбів Ватикану?

— Тому що Ватикан і король Франції змовилися знищити цей орден. І перший, і другий хотіли заволодіти власністю цієї організації. Неважко уявити, що усе, що тамплієри мали у своїх коморах, у кінцевому підсумку опинилося у Луврі або ж у Ватикані.

Видно було, що для Рейлі все це звучало непереконливо.

— Ви там щось сказали про латинське прислів'я?

На обличчі Тес з'явився вираз зосередженості.

— Саме з нього все і почалося. Коли четвертий вершник взяв шифратор у руки, то схоже було, що для нього ця мить мала величезне, якесь навіть релігійне значення. Він скидався на людину, що впала в транс. Тримаючи пристрій, цей вершник сказав щось латиною. Наскільки я могла почути, це була фраза «Veritas vos liberabit». — Tec зробила паузу, щоб пересвідчитися, чи знає Рейлі цей вираз. Його запитальний погляд продемонстрував, що не знає. — Це означає «Істина зробить вас вільними», — продовжила вона. — Це досить широко вживане прислів'я, а ще воно красується на одному тамплієрівському замку на півдні Франції.

Тес бачила, що Рейлі розмірковує над сказаним, але з виразу його обличчя ні про що певне здогадатися було неможливо. Вона повертіла у руках чашку, допила вже остиглу каву і вирішила продовжити розмову.

— Знаю, сказане мною, мабуть, звучить не надто переконливо, але лише до тих пір, поки ви не почнете усвідомлювати міру того інтересу, що його викликають до себе тамплієри у багатьох людей, їхнє походження, їхня діяльність та погляди, їхня насильницька смерть — все це оповито покровом таємниці. Вони мають дуже багато послідовників. Ви навіть не уявляєте, яку величезну кількість книжок та матеріалів я про них знайшла, і це лише вершечок айсберга — просто феноменально! Слід додати також ось що: різні фантастичні здогадки підживлюються тим фактом, що їхнє казкове багатство так і не знайшли.

— Наскільки я розумію, саме через їхнє багатство король Франції і вирішив винищити храмовників.

— Так, через багатство. Але він так і не знайшов його. І ніхто не знайшов. Ні золота, ні діамантів. Нічогісінько. Але ж було відомо, що тамплієрам належав просто неймовірний скарб. Як твердить один історик, тамплієри знайшли 148 тонн золота і срібла в Єрусалимі та його околицях, ще коли вони вперше прибули туди, ще навіть до того, як до них рікою полилися пожертви з усієї Європи.

— І невже ніхто не знає, куди цей скарб подівся?

— Існує досить поширена думка, що вночі, саме перед арештом усіх тамплієрів, з паризького настоятельства двадцять чотири рицарі вивезли кілька возів з якимись ящиками і втекли до порту Ля Рошель на узбережжі Атлантичного океану. Вважається, що вони відпливли кудись на вісімнадцяти галерах, і ніхто їх відтоді не бачив.

Рейлі неквапливо обмірковував здобуту інформацію.

— Так кажете, нападників насправді цікавив шифратор, за допомогою якого вони змогли би заволодіти скарбом тамплієрів?

— Можливо. Але питання в тому — що це був за скарб. Чи були то золоті монети і діаманти, чи щось інше, щось більш езотеричне, щось таке, що вимагає... — Тес завагалася, добираючи слова, — вимагає дещо вищого рівня віри та розуміння. — Вона зробила паузу, щоб подивитися, чи розуміє Рейлі, про що йдеться.

Той у відповідь скорчив заспокійливу міну.

— Так-так, я уважно слухаю.

Тес нахилилася вперед і мимоволі стишила голос.

— Існують численні теорії, котрі стверджують, що тамплієри являли собою частину таємного, сотні років тому задуманого змовницького плану, спрямованого на виявлення і утримання в секреті якогось містичного знання. Таким знанням могло бути багато що. Казали, що храмовники були хранителями численних святих мощів, — один французький історик навіть вважає, що вони зберігали забальзамовану голову Ісуса, — але одна з найбільш, на мою думку, вірогідних та найбільш поширених гіпотез стосується Святого Грааля, котрий, як ви напевне знаєте, не обов'язково має бути чашкою чи якимось іншим матеріальним «вмістилищем», з якого начебто пив Ісус під час Тайної вечері. Вираз «Священний Крааль» запросто може бути метафоричним посиланням на якусь таємницю, що стосується реальних подій, пов'язаних з його смертю та виживанням Його нащадків у добу Середньовіччя.

— Нащадків Ісуса?

— Так, це звучить єрессю, але існує така думка — і дуже, до речі, поширена — що Ісус та Марія Магдалина мали дитину (а може і не одну), яку виховували таємно від римлян, і що генеалогічне древо Ісуса було таємницею, яку дуже ретельно оберігали впродовж останніх двох тисяч років: всілякі