Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

-Невже не впізнала, крихітко? - і тут я згадую, де бачила цю людину.

У Олега... На вечірці...
Той самий тип, який намагався лапати мене...  Хмурюся і хлопець починає сміятися.

-Ну-ну .... Крихітко, не сердися. Я запам'ятав урок. Просто хотів привітатись.
Він сідає поруч на високий стілець і оглядає моє вбрання.

- Минулого разу ми не встигли познайомитися... Микита. - підморгує мені хлопець і простягає руку.

-Мені час працювати. - беру до рук тацю та йду до зали.

Швидше б закінчилася ця ніч. К
Коли склянки закінчуються, вирішую стати біля стіни і подивитися, чи сидить біля бару ще Микита. Не подобатися мені цей хлопець. Якийсь він слизький. 
І цей погляд - після якого хочеться сходити в душ.

Біля барної стійки нікого немає і я, зі спокійною душею йду туди. Ставлю тацю і чекаю напої. 
Підходить Олена, і теж ставить піднос поруч.

- Санька, спочатку мені. Там гість чекає.
Бармен киває і починає ставити склянки на її тацю.
Коли все зроблено, Олена піднімає тацю, різко повертається до мене і всі напої летять у мій бік.
Встигаю відскочити , але вся спідниця та фартух повністю мокрі.

-Ой .... Вибач. ... Я не хотіла. - каже дівчина.
Ось чомусь я їй не вірю.

-Нічого страшного. - відповідаю тихо, витираючи серветками верх фартуха.

-Йди в роздягальню. Там є новий набір. Переодягнися.

Тяжко зітхаю і йду до виходу.
Заходжу до кімнати і знаходжу нову форму, мого розміру.

У роздягальні більше нікого немає і світить тьмяне світло. Швидко йду за шторку і знімаю мокрий одяг і в цей момент чую як відкриваються двері, а потім клацання замка.

Мабуть, хтось із дівчат прийшов.
Натягую спідницю, беру в руки фартух і виходжу із-за шторки.

-Микита....?