Читати книгу - "Видозмінений вуглець"

для вашої втечі, де Лоренс ніколи б вас не знайшов.

— Так. Залишається моє слово та моя цікавість.

Вона посунулася вперед, не полишаючи напою.

— Не будемо прикидатися, пане Ковач. Лоренс вас не наймав — він затягнув вас сюди. Він нав’язав вам домовленість, на яку ви не могли не пристати. Ніхто не міг би сказати, що вас зобов’язує честь.

— Мені все одно цікаво.

— Можливо, я б могла задовольнити вашу цікавість, — тихо сказала вона.

Я проковтнув ще віскі.

— Та невже? Ви вбили свого чоловіка, пані Банкрофт?

Вона нетерпляче змахнула рукою.

— Я зараз кажу не про вашу гру в нишпорок. Вам… цікаві інші речі, чи не так?

— Прошу?

Я поглянув на неї з-за вінця келиха.

Міріам Банкрофт відштовхнулася від віконної полиці й уперлася в неї стегнами. З демонстративною обережністю поставила келих і сперлася на руки так, що в неї піднялися плечі. Через це її груди змінили форму, ворухнувшись під прозорою тканиною трико.

— Ви знаєте, що таке Злиття-Дев’ять? — не без вагання в голосі запитала вона.

— Емпатин? — я звідкись пригадав назву. Від якоїсь добре озброєної банди грабіжників, яку я знав на Світі Гарлана, друзів Вірджинїї Відаури. Маленьких Синіх Жучків. Вони виконували всю роботу під Злиттям-Дев’ять. Казали, що це згуртовує їхню команду. Купка граних психів.

— Так, емпатин. Похідні емпатину з домішкою підсилювачів сатирону та ґедину. Цей чохол… — вона показала на саму себе, злегка торкнувшись вигинів тіла розчепіреними пальцями. — Це — новітня біохімтехніка з лабораторій «Накамура». Я виділяю Злиття-Дев’ять у стані… збудження. З потом, зі слиною, в піхві, пане Ковач.

Тут вона злізла з полиці, а шаль спала з її пліч на підлогу. Шаль лягла шовковою калюжею довкола її ніг, і вона переступила через неї, наближаючись до мене.

Що ж, є Ален Марріотт, достойний і сильний у всіх своїх незліченних експерійних втіленнях, а є реальність. У реальності, незалежно від того, чого це коштує, є речі, від яких не відмовляються.

Я зустрівся з нею посередині кімнати. Злиття-Дев’ять уже було в повітрі, в ароматі її тіла та водяній парі в її подиху. Я глибоко вдихнув і відчув, як у мене в животі спрацьовують, як струни від доторку, хімічні тригери. Мій напій зник — я кудись його відставив, — а рука, що його тримала, тепер обгортала одну з добре помітних грудей Міріам Банкрофт. Міріам опустила мою голову, тримаючи її з боків руками, і я знову знайшов його, Злиття-Дев’ять, у намистинках поту, що рясно виступали на лінії м’якого пушку вздовж її декольте. Я потягнув трико за шов, звільняючи стиснуті ним груди, пошукав і знайшов ротом один сосок.

Я відчув, як наді мною широко розкрилися її вуста, і зрозумів, що емпатин проникає в мозок мого чохла, провокуючи поснулі здібності телепата й викидаючи зонди на пошуки потужної аури збудження, яку випромінювала ця жінка. Також я знав, що вона, вочевидь, починає відчувати, як смакує у мене в роті плоть її перса. Розпочавшись, емпатиновий кайф став подібний на запущений тенісний м’ячик, набираючи сили з кожним стрибком від одного запаленого чутливого центру до іншого, поки злиття не досягнуло майже нестерпної кульмінації.

Тепер, коли ми опустилися на підлогу, а я почав рухатися вперед-назад між грудьми Міріам Банкрофт, потираючи собі обличчя їхньою пружною непокірною плоттю, вона почала стогнати. Її руки зголодніли й тепер м’яко хапалися та чіплялися нігтями за мої боки та розпухлий біль у мене між ногами. Ми гарячково шарпали одне одного за одяг; наші вуста тремтіли від необхідності наповнитись; а коли ми таки скинули з себе все вбрання, килим під нами неначе торкнувся нашої шкіри окремими нитками тепла. Я вмостився над нею, і моя щетина злегка потерлася об її напружений гладенький живіт; мої вуста йшли донизу, лишаючи слід з вологих кіл. Далі з’явився глибокий солоний смак: мій язик пройшов складками її піхви; він засвоїв з її соками Злиття-Дев’ять і повернувся, щоби притиснути й поскубти крихітну бруньку її клітора. Десь на іншому кінці світу в її руці пульсував мій пеніс. Над його голівкою зімкнулися вуста і м’яко засмоктали.

Наші піки, зливаючись, наростали — швидко та завжди одночасно, а змішані сигнали єдності у Злитті-Дев’ять розмилися так сильно, що я перестав розрізняти болісну натягнутість прутня між її пальцями й тиск власного язика десь усередині неї, там, куди він просто не міг дотягнутися. Її стегна стиснули мою голову. Пролунало гарчання, але з чиєї саме горлянки воно вийшло, я вже не знав. Окремішність розтанула й перетворилася на обопільне сенсорне перевантаження; напруження зростало шар за шаром, пік за піком; а тоді вона раптом засміялася, відчувши теплі солоні бризки в себе на обличчі та пальцях, а мене тим часом затиснуло її скрученими стегнами — її віднесло геть на гребені власної хвилі.

Якийсь час тривало тремтливе полегшення, під час якого найменший порух, ковзання плоті по плоті викликав у нас обох схлипи та спазми. А тоді, оскільки мій чохол довго пролежав у резервуарі й мені уявилася Аненома, що притиснулася до спітнілого скла біокабінки, мій пеніс засіпався і знову почав напружуватися. Міріам Банкрофт зачепила його носом, провела вздовж і довкола нього кінчиком язика, злизуючи липку рідину, аж поки він не став гладеньким і не напружився, впершись їй у щоку, а тоді розвернулася й сіла на мене. Потягнувшись назад задля рівноваги й опори, вона опустилася, з протяжним теплим стогоном насадившись на жезл. Вона схилилася наді мною; загойдалися її груди, і я вигнувся й почав спрагло посмоктувати їхні невловимі кулі. Мої руки піднялися, хапаючись за її стегна, розсунуті довкола мого тіла.

А далі — рух.

Другий раз протривав довше, а емпатин надав йому швидше естетичного, ніж сексуального характеру. Керуючись сигналами, що виривалися з моїх чутливих центрів, Міріам Банкрофт перейшла до повільного зворотно-поступального руху, тим часом як я з відстороненою хіттю дивився на її напружений живіт і випнуті груди. З якоїсь невідомої мені причини «Гендрікс» увімкнув у кутках кімнати повільну, насичену музику раґа, а на стелі над нами в імітації блискавки закружляли плями червоного та фіалкового кольору. Коли ефект перекинувся і наші тіла всіяли зорі, я відчув, як мій розум перекидається разом із ним і мої чуття втрачають фокус. Залишилося тільки тертя стегон Міріам Банкрофт об мене, та ще вряди-годи ставало видно її тіло та обличчя, залиті барвистим світлом. Я вибухнув оргазмом, який, здавалося, був ближчий жінці, що поступово переставала дрижати, сидячи на мені, ніж моєму власному чохлу.

Згодом, коли ми