Читати книгу - "Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)"

Команда була наймилішими хлопцями, яких можна було б зустріти, і я деякий час підтримував зв’язок з кількома з них. Тепер, коли прийшло оніміння, я запитав, чи зможу я побувати на борту їхнього підводного човна.

- Вибач, Рік, це нам заборонено — HMS Olympus — це атомний підводний човен, бачиш, на борту є всілякі секретні та чутливі речі. Ми збираємося вийти в шестимісячний рейс. Ми просто чекаємо, поки капітан отримає вказівки.

Після ще багатьох годин напоєного алкоголем гуляння ми йшли до наступного бару, коли член екіпажу, за якого я тримався, оскільки впасти було цілком реально, якби в мене не було підтримки, сказав:

- А я не думаю, що капітан буде проти, якщо ми протягнемо його, щоб він трохи подивився. Зрештою, він теж фанат рок-музики і знає, що ми збиралися побачити Ріка.

Інші схвально кивнули. Я збирався стати атомним підводником.

Йдучи до порту, де стояв Olympus, вони розповідали мені про життя під хвилями. Це було справді цікаво: вони пояснювали, як на більшості кораблів ВМФ досить регулярно змінювали свій персонал, але підводні судна знаходяться під водою протягом кількох місяців, і це особливий вид атмосфери, тому екіпаж майже ніколи не розлучався, і вони стали досить тісною сім'єю.

Я також повинен пояснити, що зі мною був фотограф з New Musical Express, який висвітлював поїздку до Португалії. Причина, чому я не згадував про нього досі, полягає просто в тому, про що він не згадувався – хлопець дуже погано пив, і ми залишили його там, де він знепритомнів після дванадцяти хвилин у барі, з якого ми почали. Ми повернулися, щоб забрати його по дорозі в порт. Він був у напівсвідомому стані, але після того, як я нагадав йому своє ім’я та чому він у Лісабоні, тип трохи оживився. Я сказав йому, що ми їдемо на атомний підводний човен, а він спитав: "Ми спізнилися на літак?" і впав.

Ми буквально тягли його, щоб побачити підводний човен. Було вже далеко за північ, і завданням екіпажу підводного човна було протягти на борт одного дещо хиткого рок-музиканта та геть ніякого фотографа. Ми підійшли до воріт, і підводник, який підійшов до мене за сценою, сказав, що ми, ймовірно, без проблем пройдемо через ворота безпеки, якщо буду виглядати так, ніби повинен бути там, тож якщо я заправлю волосся за комір, щоб не надто виділятися, то це буде добре. Я зробив саме це і був вражений, коли ми справді пройшли, весело помахавши португальськими охоронцями. Похитуючись, ми підійшли до субмарини. Вона була абсолютно чудовою. Здавалося, що бойова рубка тягнеться до неба. Це було одне з найвеличніших видовищ, які я коли-небудь бачив. Опинившись у підводному човні, я отримав повну екскурсію: ми багато разів проходили з кінця в кінець, я заходив у приватні каюти, на камбуз, приміщення управління, я навіть сів на чортову ядерну торпеду (вона не була споряджена; як мені повідомили). Потім почалася невелика метушня, і капітан сказав: "Вибач, Рік, ти маєш вже йти, ми щойно отримали інструкції, і негайно вирушаємо на навчання НАТО". Пізніше я дізнався, що вони були в морі під час цього тренувався протягом шести місяців і протягом більшої частини часу перебували під водою.

Після того, як я зійшов на берег і спостерігав, як вони відпливають, я не міг не думати про те, скільки алкоголю було випито за попередні години, але я припустив, що поліція не схильна перевіряти на алкоголь екіпажі підводних човнів.

Через багато років я робив кілька рекламних кампаній для фотоапаратів Olympus і був запрошений на прес-конференцію на борт HMS Olympus, того самого підводного човна, на якому я вже був, і який після того вивели з експлуатації. Він був пришвартований на Темзі, біля Тауерського мосту біля корабля HMS Белфаст.

Голова фірми Olympus cameras сказав мені по телефону, що це чудова можливість побувати всередині атомного підводного човна, оскільки їх оточує така велика таємниця.

Я сказав йому, що всередині саме цього я вже був.

Він сказав, що я, мабуть, помиляюся. Мабуть, я думаю про інший неядерний підводний човен на День ВМС у Портсмуті чи щось таке.

Я сказав:

- Ні, це було в Лісабоні. Я не міг триматися на ногах і тому сидів на ядерній торпеді.

Він мені просто не повірив і сказав: "Неможливо" тощо, і що він з нетерпінням чекає мене на HMS Белфаст.

Коли я прибув, там були всілякі знаменитості та високопоставлені особи, які стояли перед капітаном, що пояснював таємниці навколо цих надзвичайно чутливих ядерних суден. Спочатку він привітав фотоапарати Olympus, а потім продовжив:

- Ці кораблі настільки секретні, що навіть для короткочасного візиту необхідно одержувати найсуворіший допуск, якщо підводний човен перебуває на службі. Ми точно знаємо, що інші країни кілька разів намагалися проникнути на ці судна, тому вони охороняються з абсолютним пріоритетом. Лише кілька обраних підводників і високопоставлених політиків коли-небудь заходили на борт цього конкретного судна. З тих пір воно було виведена з експлуатації. Ви належите до небагатьох дуже привілейованих людей, яких запросили на борт для екскурсії. Ми розділимо групу на дві партії, одна піде зі мною…

Потім він подивився на мене і з усмішкою на обличчі сказав:

- …а відомий рок-музикант Рік Вейкман, який дуже добре знає це судно, може супроводжувати другу партію.

Ніколи за все своє життя я не почував себе таким гордим, оскільки усвідомлював, що всі там тепер цікавляться, рок-музикант я чи шпигун.

Голова фірми, з яким я розмовляв по телефону, мовчав, і коли я проходив повз нього, я прошепотів йому на вухо:

- Мене звати Бонд... Рік Бонд.