Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

    Мордрак, голова роду воїнів Нумус, був першим, хто назвав мене "живим богом". Він завжди був відвертим, кажучи мені правду в будь-якій ситуації, не боячись моєї реакції. Його називали "архітектором руйнувань" за його надзвичайні здібності та тактичний геній.

    Мордрак мав унікальний образ: інколи виглядав як могутній гігант, а інколи — як звичайний солдат. Його волосся змінювало колір з чорного на сірий залежно від настрою і стану, а очі іскрилися то сріблом, то золотом, відбиваючи в собі всю суворість його характеру. Ідеально скульптурні риси обличчя Мордрака стали символом суворості та безпощадності моєї армії.

     На думку багатьох, він міг лише руйнувати, але я знав, що він здатен і на творення. Мордрак був не тільки руйнівником, але й будівельником нових порядків. Його тактичний геній дозволяв йому бачити структури там, де інші бачили лише хаос, і він використовував це бачення для створення непереможної стратегії. Він міг перетворити будь-яке поле бою на свою майстерню, де кожен рух був продуманим і точним.

     Його слова завжди резонували в мені, додаючи сил і рішучості. Він був тим, хто нагадував мені, що наша мета — не тільки руйнування ворогів, але й створення нового порядку, нового світу.

     Мордрак, попри свою суворість, завжди залишався вірним мені. Його відвертість і безпощадність робили його незамінним радником, а його тактичний геній — незамінним командиром. Він завжди бачив далі за інших, його погляд проникав крізь сутінки невідомого, і я довіряв йому своє життя.

Приписка на полях: "Завжди думав, що зробив з нього зламаний інструмент"

    Даміенна, голова другого роду воїнів Едемору, була справжнім уособленням контрасту та таємниці. Вона керувала темною вартою, майстерно володіючи мистецтвом перевтілення. Лютер наділив її усіма необхідними якостями: хитрістю, здатністю до інтриг, підступністю до ворогів та безжальністю. Вона була ідеальним отруйним клинком імперії, смертоносним та непередбачуваним.

     Проте Даміенна не була однозначною особистістю. Для своїх друзів і підопічних вона проявляла сміливість, доброту та привітність, завжди стоячи на захисті своїх. Її зовнішність зазнала значних змін під впливом таємних здібностей Лютера. Її образ був настільки змінений, що лише ми, голови інших родів, бачили її справжній образ.

     Основною ознакою Даміенни були її глибокі, чорні очі, які ніби поглинали в собі увесь світло навколо. Вони здавалися воротами в інший світ, затягуючи всередину і поїдаючи душу своїх жертв. Її присутність завжди викликала страх та паніку серед простих людей, через що вона рідко покидала свої покої в Едеморі, окрім моментів, коли їй потрібно було виконувати завдання. Її таємничість та могутність були безперечними, але водночас вона була непередбачуваною та непізнаваною.

     Вона була живим символом моєї влади та сили, яка прихована в тінях, готова в будь-який момент виступити на захист Едемору та моїх інтересів. Даміенна була тією, хто діяв там, де прямий удар був би неефективним. Вона вміла підкрадатися до ворогів непомітно, як тінь, і завдавати удару, від якого не було захисту.

     Пам'ятаю один випадок, коли її хитрість врятувала нас від ворожої змови. Ворог, що планував наш занепад, був настільки впевнений у своїй безкарності, що навіть не підозрював, що Даміенна вже давно знала про його плани. Вона проникла до його кола, використовуючи свої здібності до перевтілення, і вистежила кожного зі змовників. Її холодний розрахунок і безжалісність вразили навіть мене, коли вона без вагань знищила кожного з них.

— Ти — наше невидиме лезо, — сказав я їй тоді, дивлячись у її глибокі чорні очі. — Ніхто не повинен знати про твою справжню природу. Ти — наша таємна зброя.

Вона кивнула, її обличчя залишалося незворушним, але в очах блищала рішучість.

— Я служу Едемору, і моя місія — захищати його від будь-якої загрози, — відповіла вона, і я знав, що її слова — не просто обіцянка, а істинна правда.

     Даміенна була більше, ніж просто воїн. Вона була втіленням моєї волі, тією, хто діяв там, де інші не змогли б. Її здібності до інтриг і перевтілення робили її незамінною. Вона була моєю тінню, моїм невидимим захисником, готовою завдати удару в будь-який момент.

     Її таємничість була і її силою, і її прокляттям. Вона була тією, хто живе в тінях, хто не може бути побаченим на світлі. Її життя було сповнене контрастів, і вона прийняла цю долю з гідністю.

     Даміенна була тією, хто допомагала мені перетворювати Едемор на неприступну фортецю. Її відданість і безжальність робили її незамінною. Вона була тією, хто не знав компромісів, хто діяв там, де інші вагалися.

     І хоча її життя було сповнене темряви і таємниць, вона залишалася вірною мені і нашій спільній меті. Даміенна була символом сили і влади Едемору, тією, хто завжди стояла на сторожі наших інтересів.

Приписка "цікаво... *нерозбірливо* чи вона ще жива після цього... Як би я хотів ще раз побачити ті очі"

     Наступною була Семптембра, втілення загадковості та суперечності, була однією з ключових фігур у моєму військовому пантеоні. Її репутація найкращого цілителя в історії супроводжувалася темною стороною, яка відкривалася лише у смертельних ситуаціях. Вона була символом не тільки зцілення, а й смерті, яка служила розвитку науки моєї імперії та створенню моєї божественної гвардії.

Семптембра постійно носила маску та капюшон, створюючи навколо себе ауру таємниці та недосяжності. Її справжнє обличчя залишалося невідомим для всіх, окрім неї самої. Ця таємничість додавала їй містичності та посилювала ефект її присутності серед людей. В її руках будь-яка рана гоїлася, а будь-яка хвороба відступала, як тільки вона торкалася до хворого.