Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У своїй щоденній роботі вона виявляла надзвичайну співчутливість та доброту, була сонячною та веселою, завжди готовою прийти на допомогу та підтримати. Її співчуття та доброзичливість були відомі усім, хто її знав. Вона була тією, до кого зверталися всі, коли потрібна була допомога. Діти особливо любили її за її ласкавість і теплоту, а дорослі цінували її за безмежну мудрість і досвід.
Але водночас вона викликала страх серед ворогів, які боялися її навіть більше, ніж інших членів моєї гвардії. Її здібності до вбивства та маніпуляції робили її небезпечним інструментом у моїх руках. Семптембра могла обернути свої лікувальні здібності на зброю, яка могла завдати смертоносного удару. Її вміння отруювати і маніпулювати життєвими силами робило її невидимим вбивцею, від якого не було порятунку.
Пам'ятаю один випадок, коли вороги нашої імперії планували підступну атаку. Їхній лідер, впевнений у своїй безпеці, заховався за лінією фронту, але Семптембра, використовуючи свої здібності, проникла до їхнього табору. Вона з'явилася перед ним, як привид, і, доторкнувшись до його руки, передала смертельну отруту, яка розтеклася його венами, знищуючи його зсередини.
— Ти граєш з силами, які не розумієш, — прошепотіла вона йому перед смертю, і ці слова залишилися його останніми.
Семптембра була надзвичайно цінним активом моєї імперії, втілюючи у собі силу, яка могла як врятувати, так і зруйнувати. Її існування стало каменем спотикання для моїх ворогів та бальзамом для союзників, які знали, що вона завжди поруч, готова використати свої здібності для захисту та зцілення, або абсолютного геноциду ворога.
В її присутності навіть найсміливіші вороги здригалися від страху, відчуваючи її невидиму силу. Вона була тією, хто не знав меж, хто діяв на грані життя і смерті, створюючи нову реальність своїми діями. Її таємничість і непередбачуваність робили її непереможною, і я знав, що з такою союзницею наша імперія буде непохитною.
Семптембра була тією, хто допомагала мені перетворювати Едемор на місце, де наші мрії ставали реальністю. Вона була моєю тінню, моїм невидимим захисником, готовою завдати удару в будь-який момент. Її співчуття і безжальність, об'єднані в одній особі, робили її незамінною. Вона була тією, хто не знав компромісів, хто діяв там, де інші вагалися.
І хоча її життя було сповнене таємниць і суперечностей, вона залишалася вірною мені і нашій спільній меті. Семптембра була символом сили і влади Едемору, тією, хто завжди стояла на сторожі наших інтересів. Її існування було живим нагадуванням про те, що влада і співчуття можуть йти пліч-о-пліч, створюючи баланс між життям і смертю.
Приписка "якщо ти це знайдеш і будеш читати, пробач мені."
І нарешті останній — Гідельберт. Гідельберт, голова роду Гошальт, стоїть як монументальна фігура у світі Едемору. Його внесок в якості архітектора та будівельника неможливо переоцінити — він задав напрямок стилю та духу моєї імперії. Гідельберт втілив у собі непохитність, інтелект та силу. Його репутація як найвидатнішого архітектора всіх епох була незаперечна. Він завжди перебував у тіні свого суперника Мордрака, який символізував руйнування і хаос, у той час, як Гідельберт втілював у собі створення, величність та вічність.
Гідельберт був об'єктом загального захоплення та обожнювання. Його неземна краса, виражена у глибоких блакитних очах, довгому чорному волоссі, ідеальній фізичній формі та скульптурних рисах обличчя, робила його символом краси, яку він приносив у мою імперію. Не дивно, що деякі його шанували, можливо, навіть більше, ніж мене. Але за цією зовнішньою привабливістю ховалася складна особистість. Гідельберт був відомий своєю егоцентричністю та високими вимогами до себе та інших. Він навіть вважав себе гідним стати моїм наступником і замінити Лютера, що породило таємну ворожнечу між ними. Його амбіції й самовпевненість часто змушували його вступати в конфлікти з іншими членами моєї гвардії, але його талант та здібності завжди робили його незамінним у моєму великому плані.
Гідельберт був майстром свого ремесла, а його творіння в Едеморі стали вічними символами моєї влади та величі. Його спадщина в імперії була неоціненна, відображаючи ідеали та амбіції, які я прагнув досягти.
Але радувало те, що Семптембра була дуже дружня з усіма, усіх мирила і підтримувала, завжди була сонячним сяйвом в стінах Едемору. На жаль, її не сприймали серйозно, до одного випадку. Але скажу вам... Це була помилка всіх — не сприймати її серйозно, велика помилка, вона була набагато впливовіша і сильніша за будь-якого з них. Її здібності до цілительства, поєднані з могутнім даром маніпулювання та впливу, робили її однією з найпотужніших фігур у моєму військовому арсеналі.
Створення цих безсмертних воїнів вимагало від мене та Лютера неймовірної кількості часу, сил та магічних ресурсів. Вони були вічно молодими, залишаючись на віку двадцяти років. Лютер проводив тисячі магічних ритуалів, закладаючи в їхні тіла, розуми та душі величезну силу. Але фінальним кроком стало зв'язування їхніх сутностей зі мною через жахливі ритуали крові.
Цей ритуал був життєво важливим для зміцнення нашої влади. Його метою було зв'язати лідерів родів зі мною через магічну кров, щоб створити нерозривний зв'язок, який би гарантував їхню вірність та підкорення моїй волі.
Лютер стояв у центрі ритуального залу, де на підлозі були намальовані магічні символи. Вони сяяли містичним світлом, підсвічуючи стіни, прикрашені стародавніми рунами. Він повільно підняв голову і, дивлячись на мене, сказав:
— Альфіре, цей ритуал не лише зміцнить наші позиції, але й покаже силу Едемору. Відтепер ми будемо не просто володарями, а живими богами для нашого народу.
— Голови родів, підійдіть до центру кола, — наказав Лютер, його голос лунав владно та велично.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс», після закриття браузера.