Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

Глава 16. Нові горизонти

Стас припаркувався біля дому батьків і ще кілька хвилин мовчки сидів за рулем. Думав про Ясмін. Невже й справді закохався?

Мама зустріла міцними обіймами й теплотою в погляді. Її карі очі завжди були теплими. Ще з тієї першої зустрічі.

Сходами збіг Макар й одразу ж повис на шиї. Брату виповнилося вісім й для Стаса він був справжнім другом.

— Що ти мені привіз?

Без подарунків не минав жоден візит. Хлопець балував брата навіть більше за батьків. Протягнув малому великий пакунок й з посмішкою спостерігав, як сяють захватом дитячі очі.

— Потяг? Клас! Він їздить по коліям?

— Звичайно! Це до твоєї колекції.

Стас грався з братом з пів години, а потім допомагав мамі з вечерею. Вони часто готували разом. Саме спільний час на кухні й допоміг сім років тому знайти звʼязок.

— Ти такий задумливий, синку. Я її знаю?

Мама завжди була проникливою. Відчувала людей, мов бачила їхні душі.

— Ні, не знаєш. Я і сам її не знаю.

— Справді?

Мама кинула йому помідор через стільницю й мазнула рукою по щоці, якою місила тісто на спагеті. Широка посмішка грала на обличчі усіма відтінками щастя. Колись ця посмішка врятувала йому життя…

— Ми навчаємось разом, проте донедавна мало спілкувались.

— Он як?

Кортіло запитати, та як вірно сформулювати думки? Батьки разом двадцять пʼять років. Кохання з першої зустрічі, з першого погляду. Кохання, яке не корилося ні часу, ні сумнівам. Мабуть, мама знає про таке кохання все.

— Мам, я сам ще не досить впевнений, проте… Як ти зрозуміла, що кохаєш батька?

Жінка на хвильку задумалася й мрійлива посмішка вкотре осяяла обличчя.

— Ти ж чув історію про те, як ми познайомилися?

— Так. Тато купив своїй дівчині весільну обручку й збирався зробити пропозицію. Вони пішли до парку й та дівчина його покинула. Ти помітила засмученого хлопця на лавці й пригостила його морозивом, а він подарував тобі каблучку. Через три місяці ви побралися.

Стас вже кілька разів чув цю історію, проте не поглиблювався у деталі. Знав лише, що то було улюблене морозиво батька й той перший збіг потягнув за собою купу інших, бо в батьків виявилося багато спільного. Їм вистачить не на одне життя.

Мама посміхнулася й підійшла з серветкою стерти тісто зі щоки.

— Твій тато любить подібні історії. Вищі сили й знаки. Для нього стало символічним, що я пригостила його саме тим морозивом. Три кульки. Одна ванільна, одна плодово-ягідна, одна шоколадна.

В грудях у Стаса розливалося тепло від кожного ніжного доторку матері. Він був маленьким озлобленим хлопчиськом, який не бачив майбутнього за високим парканом дитячого будинку. До неї. Опісля зміг розгледіти увесь світ. Почував себе зовсім іншою людиною в домі батьків. Ставав мʼякшим і може навіть добрішим. Цікаво, як би на такі метаморфози зреагувала Ясмін?

— То була доля?

— Можливо, синку, але не така, якою побачив її твій тато.

— Що ти маєш на увазі?

— Я продавала морозиво в вагончику на алейці в тому парку кілька місяців. Твій татко гуляв там ледь не щовечора. Він був гарним і веселим парубком і я закохалася. Та була ще вона… його дівчина. За нею він мене не помічав. Я завчила його улюблені смаки, звертала увагу на музику, яку він слухає, й навіть кілька разів чула про книги, які він читав. Час йшов і я більше не хотіла бачити їх разом, а тому звільнилася, аби не ходити в той парк. Та всеодно продовжила приходити. Не могла інакше. От через кілька тижнів і побачила твого татка на лавці самого. Він крутив в пальцях кільце і поглядав на воду. Такий сум штормив в його очах, що не змогла стояти осторонь й купила його улюблені ласощі. А далі ти знаєш.

Стас був трохи здивований, але не більше. Батьки були створені одне для одного. Це довели довгі роки, проведені разом. І яка різниця, як вони зустрілися?

— Я про те, синку, що кохання не пояснюється логікою, а тим більше не підвладне випадку. Якщо хочеш чогось чи когось, маєш не опускати рук. Доля може підкинути варіант, але не більше. Зробити вибір одного разу й робити його все життя кожного дня можеш тільки ти.

Під час вечері в сімейному колі Почуття росло й вигрівалося біля серця. Мов маленьке зернятко пустило корені й потроху розпускало листочки, від яких щемно лоскотало в грудях. Ясмін… Його маленька дівчинка. Міг думати лише про неї.

Мама пішла вкладати Макара, а Стас вирішив запитати поради й у батька, тому вийшов до нього на терасу з чаєм. Саме тато привчив колись до ароматного гарячого напою.

— Слухай, тату, як ти зрозумів, що закоханий в маму?

Почував себе дивно, ставлячи такі питання батьку. В них були гарні міцні стосунки, проте далекі від сентиментальних.

Уважний погляд сірих очей просканував обличчя й легка посмішка викривила кутик чоловічих губ.

— Все дуже просто. Я віддав їй каблучку, яку купив для іншої, й зовсім не відчув, що щось не так. А наступного вечора прийшов до парку й зрозумів, що хочу знову побачити її карі гарні очі з відтінком шоколаду. Й знаєш, що було найдивніше? Я зовсім не памʼятав, якого відтінку були очі у тієї дівчини, з якою зустрічався півтора року.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍