Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

Глава 13. В очікуванні фіналу

Ніч вже давно вступила у свої права, проте я ніяк не могла заснути. Інформація, котру здобув Ендрю у королівських таємних сховищах, і так була шокуючою, а тут ще й Доріан зі своїми припущеннями, що саме мені відведена головна роль у подальших подіях, значно підкинув дров у полум’я. Ще й ця магія блискавок так недоречно прокинулась! Ну от як тут заснути?

Я знову і знову подумки поверталась до нашої розмови. Ритуал повернення душі – та ці маги зовсім із глуздом не дружать! Виходить, хтось хоче повернути душу Діани Першої? Вона ж також володіла магією блискавок. Саме тому Доріан наказав мені мовчати, а я, дурна, ледь не розпатякала усе принцові. Можливо, ін-Грей не довіряє Ендрю? Та ні, що я верзу! Доріан увесь час захищав спадкоємця, був упевнений в ньому, до того ж принц аж занадто труситься над дотриманням традицій. Скоріш за все, герцог ін-Грей хоче вберегти його, бо на Ендрю останнім часом забагато звалилось – одна хвороба його батька чого вартує! Цікаво, занедужання Мейдара ІІІ це – збіг чи раціонально продуманий крок? Якщо останнє, то кому вигідна хвороба короля або його смерть? На перший погляд, принцові, якщо б він шалено бажав володарювати. Та Ендрю не виглядає як підлий зрадник-царевбивця. Кому ще вигідно усунити короля Тревонії? Можливо, раднику? Ну а що, Ендрю молодий та недосвідчений, а пан Рендал зможе на нього впливати. Але радник також не виглядає, як злодій, що плекає зраду. Наскільки я розумію, він давно займає цей пост і нарікань чи підозр не викликав. Та й Марго він допоміг. Та й навіщо тоді залишати в живих принца, адже можна позбутись і його, та правити самостійно. Хіба що, Рендал вважає за краще виконувати роль Сірого Кардинала, або упевнений, що місцева еліта його не підтримає. А можливо, хтось бажає бачити на троні іншого спадкоємця? Найближчим до правлячого роду є герцог ін-Грей. Дурня повна! Доріан, хоч і має деякий вплив на принца, проте я не помітила, щоб він мріяв про трон. А може, коріння проблем в іншому королівстві? І як з усім цим пов’язаний ритуал повернення душі? Може, він тут взагалі ні до чого? Як багато питань, і жодної відповіді!

Я ходила по кімнаті з кута в кут та продовжувала розмірковувати, намагаючись співставити те, що відбувається на відборі з хворобою короля та потенційним ритуалом повернення душі. Отже, якщо відкинути усі особисті вподобання, поглянемо на ситуацію під іншим кутом. Припустимо хоча б на хвильку, що Доріану або Рендалу чи їм обом, чого вже фантазію обмежувати, вигідна смерть короля, бо обидва матимуть вплив на Ендрю. Але тоді краще усунути й принца, аби володарювати в Тревонії самостійно. І для чого їм жіноча магія? Крали б тоді чоловічу, того ж Мейдара ІІІ, наприклад. Навіщо Доріану або Рендалу повернення Діани Першої? Закохані вони в неї, чи що? Та вона жила близько тисячі років тому! Та й Доріан із Рендалом не Дункани Мак-Лауди, щоб жити вічно, і померти лише зі втратою макітри. До того ж, для Доріана спогад про Діану, немов червона ганчірка для бика. Хоче повернути її душу, щоб вбити особисто? Але тоді він вб’є і дівчину, в тіло котрої ту душу помістять. А для чого тоді усувати короля? Маячня якась. А навіщо це потрібно Рендалу? Радник сам казав, що зараз маги не настільки сильні, як колись. Хоча, один все ж знайшовся, раз намагається воскресити Діану. Знов таки, до чого тут хвороба короля? Слідство зайшло у глухий кут.

А що стосовно Ендрю? Припустимо, теж на хвильку, що принц не такий вже лапочка та «бубочка», який увесь цей час вдало приховує нестримну жагу до влади, але замахався на той трон чекати. Він усуває короля, щоб правити самостійно. А для чого тоді висмоктувати з принцес магію? Хіба одруження з сильною чаклункою не є приємним бонусом для магічної генетики? Навіщо це робити? Адже йому явно до вподоби Марго, і ніхто не заважає одружитись із нею, а в моєї подруги й так рідкісна цілительська магія. Хіба що він планує в тіло Рити помістити душу Діани? Тому Ендрю зацікавився Маргаритою? Але для чого тоді Доріан просив мене приховати від усіх наявність магічних здібностей, аналогічних до Діаниних? Для принца, вважаю, не має різниці, в чиє тіло підселяти душу. Та й взагалі, навіщо йому це робити?

А можливо, справа не в них? Я не можу відкидати думки, що ворожі ноги ростуть з іншого королівства. Навіть те, що злодій вільно розгулює палацом, не свідчить, що він не має спільників. Хоча, цілком ймовірно, що саме це припущення і є основною правдоподібною версією.

Влаштувавши собі мозковий штурм, мушу визнати, що Шерлок з мене ніякий. Не можу я усе це пов’язати до купи. Єдине, до чого схиляюсь, хвороба короля та втрата претендентками магії обов’язково призведе до війни та зміни правлячої династії. Як з цим пов’язати Діану Першу, я взагалі не розумію.

Неабияк роздратована безцільно проведеним часом, лягаю в ліжко та намагаюсь заснути, щоб вранці отримати неприємну звістку.

*****

А полягала ця неприємність у тому, що Доріан вирішив раптово поїхати. Саме цю новину він й озвучив наступного ранку.

- Мені необхідно перевірити одну версію, та для цього я повинен відлучитись, - говорив він, коли ми прогулювались вранішнім садом. – Деякий час тому, я розіслав листи своїм шпигунам до інших королівств, один з них навів мене на певну інформацію. Подейкують, що наші південні сусіди, а саме Ліренія, Живона та Чамір, виношують план об’єднання та розширення своїх кордонів за рахунок західних Шакса та Ульдума, ну й центру у вигляді Тревонії.

- Хіба претендентки, що втратили магію, не з тих країн на які планується напад? – запитала я, подумки похваливши себе за багаточасові сидіння в бібліотеці.

- Саме так, - погодився Доріан. - Шакс та Ульдум відносно маленькі за своєю площею, і не такі сильні, як та ж сама Салана, що теж розташована на Заході, але ближче до північної Мірії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍