Читати книгу - "Зоряні королі"

повторив почуте. Процедура роботи з Руйнівником була зрозуміла. Але цього було недостатньо. Це все одно, наче дати дикуну пістолет і показати, як натискають курок. Той може повернути дуло на себе або вбити друга…

«Але я хоча б покажу Руйнівника послам, — вирішив Ґордон. — Можливо, цього буде достатньо».

Він спустився з Хелл Беррелом на нижній ярус палацу, де знаходилася Камера Руйнівника.

Антарієць не міг увійти до коридору з убивчою хвилею. Ґордон пішов і виніс по черзі скоби для монтажу силових конусів.

Хелл Беррел з жахом дивився навіть на ці прості деталі.

Підземною дорогою вони поспішили до космопорту, який перебував за межами Троона. Валь Марланн і його люди чекали біля великого похмурого корпусу «Етне». Ґордон передав їм скоби.

— їх потрібно встановити на носі «Етне» так, щоб вони утворили коло діаметром рівно у п’ятдесят футів. Подбайте також про те, щоб їх було під’єднано належним чином до головних генераторів. Смагляве обличчя Валь Марланна напружилося.

— Ви хочете застосувати Руйнівник з «Етне», принц? — збуджено вигукнув він. Ґордон кивнув.

— Нехай ваші техніки негайно почнуть установку скоб.

Він включив стерео корабля, щоб викликати Ту Шала, посла Полярної.

— Як бачите, ми готуємося продемонструвати Руйнівника. Це відбудеться у найкоротший термін, — сказав він посланнику з награною впевненістю. Збентежене обличчя Ту Шала не проясніло.

— Це необхідно зробити якнайшвидше, принце! Всі столиці Галактики глибоко стурбовані чутками про маневри флоту Хмари!

Він немов відчував, що Ґордон вирішив обійтися напівзаходами.

Коли настала ніч, над палацом Троона загарчав грім з грозової хмари, що насувалася з моря. Зі своєї кімнати Ґордон побачив фіолетові спалахи блискавки, які зловісно висвітлювали гряду Кришталевих гір. Ліанна чекала на нього. Вона була схвильована.

— Зарте, скрізь ширяться чутки про близький напад Ліґи. Ось-ось почнеться війна.

— Шорр Кан може блефувати, — тупо відповів він. — Нехай би тільки все протрималося, поки…

Він мало не проговорився… «Поки я не полечу на Землю і не обміняюся тілами з Зарт Арном, щоб він повернувся і взяв на себе цю страшну відповідальність»!

— …Поки Джал Арн не одужає? — запитала Ліанна. Обличчя її пом’якшало. — Зарте, я знаю, якої страшної напруги це вимагає від вас. Але ви доводите, що ви — син Арн Аббаса!

— Зарт! — пролунав раптом дзвінкий жіночий голос.

Обидва швидко обернулися. Ґордон відразу впізнав чарівну темноволосу жінку, яка вбігла до кімнати.

— Мері! — вигукнув він.

Він майже забув про цю жінку, таємну дружину Зарт Арна. Вона поглянула на Ліанну, на обличчі її відбився подив, потім недовіра.

— Принцеса тут? Я не думала… Ліанна спокійно відповіла:

— Між нами не повинно бути непорозуміння. Я прекрасно знаю, що Зарт Арн кохає вас, Мери. Мери почервоніла і сказала невпевнено:

— Я б не увійшла, якби знала…

— У вас більше права бути тут, ніж у мене, — спокійно заперечила Ліанна. — Я йду.

Ґордон зробив було рух, щоб утримати її, але вона вже вийшла з кімнати.

Мери підійшла і подивилася на нього знизу вгору м’якими темними очима.

— Зарте, перед тим як залишити Троон, ти говорив, що будеш іншим, коли повернешся, що все буде, як і раніше.

— Мери, тобі потрібно ще трохи почекати, — сказав він. — Потім між нами все буде, як раніше, обіцяю тобі!

— Я погано все це розумію, — зніяковіло прошепотіла вона. — Але я рада, що тебе виправдано, що ти повернувся!

Вона повернулась до дверей. Ґордон не утримував її. Йдучи до виходу, Мери знову поглянула на нього з тієї ж дивною боязкістю. Він знав, що дівчина відчуває у ньому якусь таємницю.

…Ліанна, Мери, Джал Арн і Руйнівник закружляли хаотично у його мозку. Він заснув.

Джон проспав всього кілька години, коли його розбудив збуджений голос. Гроза над Трооном вибухнула з новою силою. Сліпучі блискавки безперервно танцювали над містом, і грім гуркотів не стихаючи.

Ґордона тряс Хелл Беррел, обличчя антарійця було темним і збудженим.

— Диявол зірвався з ланцюга, принц! — скрикнув він. — Флоти Хмари перейшли наш кордон! Вже йдуть крейсерські дуелі за Ригелем, кораблі гинуть десятками, а Гірон повідомляє, що дві ескадри Ліґи попрямували до Геркулеса.

Рішення зоряних королів

Галактична війна! Війна, якої Галактика так довго боялася, смертельна сутичка між Імперією та Хмарою!

Вона грянула у той нещасливий момент, коли відповідальність за оборону Імперії лежала на ньому, Джону Ґордону зі старої Землі! Він зіскочив з ліжка.

— Флоти Ліґи йдуть до Геркулеса? Чи готові барони захищатися?

— Можливо, зовсім не стануть! — відповів Хелл Беррел. — ІІІорр Кан говорить з ними по стерео, і з усіма королівствами теж, попереджаючи, що опір даремний, оскільки Імперія паде. Він каже їм, що Джал Арн занадто слабкий, щоб взятися за Руйнівника, і що ви не можете застосувати його, оскільки ви не володієте його таємницею!

Ці слова були немов блискавка, що освітила безодню, — Ґордон зрозумів, чому Шорр Кан напав.

Адже він єдиний знав, що Ґордон — самозванець у фізичній оболонці Зарт Арна. Він знав, що у Ґордона немає знань про Руйнівника.

Тому, отримавши звістку про поранення Джал Арна, Шорр Кан відправив Ліґу у атаку. Він був упевнений, що застосувати Руйнівник нікому. Ґордон повинен був відразу здогадатися, як вчинить Шорр Кан!

Поки Ґордон гарячково одягався, Хелл Беррел кричав йому:

— Цей чорт і зараз говорить з зоряними королями! Ви повинні утримати їх з Імперією!

Чиновники, офіцери, схвильовані вісники вже юрмилися у кімнаті, кожен вимагав уваги Ґордона. Хелл Беррел грубо розштовхав їх і разом з Ґордоном помчав до кабінету, який став нервовим центром Середньо-Галактичної Імперії.

Весь палац, весь Троон прокинулися цієї фатальної ночі. Кричали голоси, спалахували вогні, у грозовому небі чувся гуркіт бойових кораблів.

У кабінеті Ґордона на мить приголомшила безліч включених телестерео. Два з них показували капітанські рубки крейсерів, які почали прикордонні битви. Кораблі здригалися від пострілів, що мчали у просторі, палаючому від атомних вибухів.

Але погляд Ґордона звернувся на той апарат, де було зображення Шорр Кона. З непокритою головою та сяючими від упевненості очима хмарник говорив:

— …Отже, повторюю, барони і правителі зоряних королівств, війна Хмари спрямована не проти вас, ми воюємо тільки з Імперією, яка занадто довго прагнула до панування над Галактикою, прикриваючись словами про мирне співіснування. Ми, Ліґа Темних Світів, піднялися нарешті проти цієї егоїстичної експансії.

Наша Ліґа пропонує королівствам дружбу! Залишайтеся нейтральними. Ми вимагаємо лише без опору пропустити наші флоти. І ви будете повноправними і рівноправними членами істинно демократичної федерації, яку буде встановлено після нашої перемоги. Бо ми переможемо! Імперія паде! Її сили не зможуть встояти проти нашої нової зброї. Не